Проблеми з ЄСВ і ПДФО при оплаті мобільного зв'язку працівникам

Для уникнення оподаткування важливо довести, що користування мобільним зв’язком є виробничим

У разі якщо з мобільних телефонів, які обліковуються на балансі юридичної особи (працедавця), працівником здійснюються виробничі розмови, то вартість цих розмов не розглядається як додаткове благо працівника (ЗІР, 103.02 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=29960 ).

Нажаль, жодного законодавчо встановленого переліку документів, які б підтверджували господарську спрямованість телефонних розмов, не існує. Зазвичай податківці вимагають:

— договір про надання послуг мобільного зв’язку;

— список працівників, які використовують мобільні телефони у зв’язку з виробничою необхідністю;

— розрахункові документи оператора мобільного зв’язку із зазначенням часу переговорів, номера адресата, вартості розмов.

В такій ситуації доцільно затвердити Правила користування мобільним зв’язком. У них має сенс зазначити, що використовувати мобільний зв’язок дозволяється лише для виробничих потреб (для ведення переговорів із партнерами, в т.ч що є нерезидентами України, що спиває на час перемовин, для зв’язку з працівниками, робота яких має роз’їзний (пересувний) характер, при направленні у відрядження тощо). Крім того, варто прописати можливість використовувати корпоративний мобільний зв’язок після закінчення робочого дня та у вихідні дні. Це в повній імірі стосується і роумінгу.

Якщо допускається використання службового мобільного номера в особистих цілях, пропишіть правила відшкодування працівниками витрат на особисті розмови.

Ну і звісно контроль за дзвінками працівників, щомісячні звіти, аналіз виписок операторів. Якщо є перевищення пакету хвилин, доповідна працівника з подальшим аналізом причин. Можливо є сенс перейти на інший пакет.

Це питання складно реалізувати на практиці і доводити відсутність оподаткування під час податкової перевірки. А тому маєте обирати між складощами процедури оформлення і контролю за користуванням корпоративним мобільним зв’язком чи оподаткуванням таких витрат і відсутністю контролю.

При використанні телефону роботодавця в особистих цілях вартість невиробничих розмов (якщо не доведено зворотнє) включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу як додаткове благо (пп. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ).

З доходу працівника роботодавець як податковий агент має утримати ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 1,5 %.

У цьому разі працівник отримує доходи у негрошовій формі. Отже, для визначення бази нарахування ПДФО необхідно застосувати натуральний коефіцієнт, встановлений п. 164.5 ПКУ. За ставки податку 18 % він становить 1,219512.

А ось ВЗ утримуємо від «чистої» суми без застосування будь-яких коефіцієнтів (ЗІР, 126.05 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41438 ).

Для цілей ЄСВ дохід, що розглядається, є заробітною платою (п.п. 2.2.9 Інструкції № 5). Тому на нього ЄСВ нараховуємо у загальному порядку. Підтверджують це й податківці у ЗІР 201.03 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=32153

Раді допомогти, звертайтесь ще!