Списання витрат на дослідні зразки: терміни та можливості

На думку податківців, вартість таких зразків включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування ПДВ та пов'язані з отриманням доходів.

Відповідно до п.4 НП(с)БО 8 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99 під дослідженнями розуміє заплановані підприємствами дослідження, які проводяться ними уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

А згідно з п. 9 НП(с)БО 8 витрати на дослідження не визнають НМА, а обліковують у складі витрат у періоді їх здійснення.

Вимоги НП(с)БО 8 конкретизує п.20 НП(с)БО 16 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 , який відносить витрати на дослідження і розробку до складу інших витрат. Для обліку таких витрат передбачено рах. 941 «Витрати на дослідження і розробки».

Витрати на сертифікацію продукції включаються до складу собівартості виробів (як інші прямі витрати), що випускаються, якщо їх можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат (п.14 НП(с)БО 16). Якщо ж віднести такі витрати до конкретного об’єкта неможливо, вартість сертифікації включається до складу загальновиробничих витрат (п. 15.7 НП(с)БО 16).

Усі витрати підприємства, понесені у зв’язку з виробництвом зразків акумулюють за дебетом рахунка 23 «Виробництво». Сюди відносяться вартість сировини, матеріалів, оплата праці з ЄСВ працівників, зайнятих випуском зразків продукції, тощо.

Після закінчення виробничого процесу собівартість дослідних зразків списують до складу операційних витрат на субрахунок 941 «Витрати на дослідження і розробки» (Дт 941 Кт 23), якщо внаслідок випробувань вони непридатні для продажу (п.20 НП(с)БО 16 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 ) . Якщо частину зразків можна використати чи продати , то їх оприбутковують Дт 20, 26 Кт 23.

Податківці у ІПК ДФСУ від 25.10.2018 р. № 4580/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначають, що при списанні дослідних зразків продукції суми ПДВ, які були включені до складу податкового кредиту під час їх виробництва, коригуванню не підлягають.

При цьому податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4931 підприємством не нараховуються за умови, що вартість таких зразків включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування ПДВ та пов'язані з отриманням доходів.

У разі недотримання цієї умови при списанні таких зразків платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ за основною ставкою відповідно до п. 198.5 ПКУ, оскільки такі зразки не використовуються в оподатковуваних операціях платника податку.

Тому, при віднесенні таких витрат на рахунок 941, податківці можуть наполягати на нарахуванні ПЗ з ПДВ за п.198.5 ПКУ. Вважаємо, можливим віднести вартість випущених зразків як і витрат на сертифікацію продукції до складу собівартості продукції (як інші витрати) або до складу загальновиробничих витрат.

Якщо витрати значні, то можливо вважати їх як витрати на освоєння нового виробництва.

Нормативного визначення «освоєння виробництва» немає, але згідно з юридичною практикою це — оволодіння технологічним процесом і прийомами роботи, необхідними для випуску нової для цього підприємства продукції або для роботи на новому устаткуванні.

Витрати на освоєння нового виробництва (тобто до початку серійного виробництва) накопичуються, а ось користь від них буде в майбутньому — в міру здійснення поточного виробництва й отримання доходу від реалізації серійної продукції. Тому такі витрати розподіляють поступово, протягом певного терміну.

Адже згідно з таким принципом бухобліку, як відповідність доходів і витрат, для визначення фінрезультату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів (ст. 4 Закону про бухоблік https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n83 ).

Отже, витрати на освоєння виробництва нових видів продукції є витратами майбутніх періодів.

У такому разі вважаємо, що витрати підприємства на оренду приміщення, де виготовлятиметься нова продукція, витрати на придбання обладнання, понесені витрати на сировину для виготовлення продукції, заробітна плата працівників тощо пов'язані з підготовкою до виробництва нової продукції.

Для узагальнення інформації щодо таких здійснених у звітному періоді витрат, які підлягають віднесенню на витрати у майбутніх звітних періодах, передбачено рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». Відповідно до Iнструкції №291, до витрат, облік яких ведуть на рахунку 39, відносять, зокрема, витрати, пов'язані з освоєнням нових виробництв.

Такі витрати накопичують за дебетом рахунку 39 у кореспонденції з кредитом рахунків 20, 22, 66, 65, 63, 68. За кредитом рахунку 39 відображають їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду (в дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» або 94 «Iнші витрати операційної діяльності» наприкінці кожного звітного періоду).

На практиці списувати такі витрати можна двома способами:

1) рівномірним;

2) за кошторисними ставками.

Спосіб рівномірного розподілу витрат, пов'язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, передбачає віднесення зазначених витрат на витрати виробництва рівними частинами протягом терміну їх списання, визначеного на підприємстві.

Річна (місячна) сума витрат = сума за рах. 39 : роки (місяці).

Розподіл витрат, пов'язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції при використанні способу кошторисних ставок, передбачає віднесення зазначених витрат на витрати виробництва пропорційно до кошторисної ставки, яка визначається діленням таких витрат на запланований випуск нового виду продукції.

Річна (місячна) сума витрат = фактичний обсяг продукції х кошторисна ставка витрат.

Кошторисна ставка витрат = сума за рах. 39 : плановий обсяг продукції.

Утім, в жодних нормативних чи роз'яснювально-рекомендаційних документах не визначено, протягом якого терміну підприємство за фактом закінчення витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, буде списувати зазначені витрати на собівартість нового виду продукції.

Вважаємо, що обрати спосіб розподілу витрат та визначити строк, протягом якого такі витрати розподілятимуться, слід саме керівництву підприємства, закріпивши своє рішення у наказі про облікову політику. Якщо цей момент не був прописаний в обліковій політиці, то треба внести відповідні зміни до неї.

Таким чином, такі витрати в майбутньому потраплять до собівартості реалізованої продукції й тоді вплинуть на фінансовий результат підприємства.

У податковому обліку податкових різниць щодо собівартості реалізованої продукції не має. Тому відображаємо витрати на підставі бухобліку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!