Заголовок тимчасово відсутній

Розглянемо Ваші питання:

1. В загальному випаду договір ЦПД можна укладати з будь-якими працівниками, в тому числі з тими, які є сумісниками. Однак, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі — Закон № 996). Дія Закону № 996 поширюється на всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону № 996).
Так, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:
- уведення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства — цю форму не можуть застосовувати підприємства, звітність яких підлягає оприлюдненню, а також бюджетні установи (ч. 4 ст. 8 Закону № 996).
Отже, підприємство може укласти договір щодо ведення бухгалтерського обліку з особою, зареєстрованою як підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, або з аудиторською фірмою.

2. Так можна укласти ЦПД з ФОП, однак в такому випадку потрібно розділити обов’язки найманого працівника та ФОП.
Так, хочемо зауважити, що податківці дуже прискіпливо ставляться до такої ситуації. Причина — у невдалому формулюванні п.п. 14.1.226 ПКУ. В якому зазначенно, що самозайнята особа — це в тому числі й підприємець, за умови, що він не є працівником у рамках своєї підприємницької діяльності.
Проте тлумачити наведену норму треба з урахуванням вимог інших актів законодавства. Адже ПКУ не може встановлювати заборон на укладення трудових договорів. Це не сфера його регулювання. Він може тільки вказати на те, що якщо відносини фактично є трудовими, то дохід, отриманий у рамках таких відносин, оподатковується не за підприємницькими правилами, а за трудовими. Саме від цього і слід відштовхуватися.
Тобто двоїстість статусу особи (і працівник підприємства, і ФОП, що надає послуги цьому ж суб’єктові у рамках цивільно-правового договору (ЦПД)) зобов’язує сторони максимально:
1) грамотно скласти ЦПД, щоб унеможливити його перекваліфікацію на трудовий;
2) розвести трудові обов’язки працівника та його обов’язки за ЦПД як ФОП;
3) відповідально поставитися до документального оформлення отриманих послуг за ЦПД від ФОП.

Раді допомогти, звертайтесь ще!