Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до статті 182-1 Кодексу Законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). Період часу, за який надається відпустка, — календарний рік, а не робочий рік. Це відрізняє її від щорічних відпусток.

Право на таку відпустку повної тривалості в такому разі виникає незалежно від відпрацьованого часу, з 1 січня нового року. Якщо нею не скористатися, то з кожного 1 січня вона накопичується.
Проте скористатися додатковою соціальною відпусткою може тільки один із батьків.
Так, роботодавцеві має бути наданий будь-який належним чином оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що другому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка. Таким документом є довідка з місця роботи другого з батьків, у якій зазначено, що працівник не використовував додаткову відпустку. Але, якщо працівник таку довідку не може надати з об’єктивних причин (другий з подружжя є безробітним, приватним підприємцем тощо), то відповідними документами можуть стати: копія трудової книжки, витяг із електронної трудової книжки з порталу електронних послуг ПФУ, дані про трудовий та страховий стаж із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування ПФУ, довідка з центру зайнятості, довідка про зайняття підприємницькою діяльністю, тощо (роз’яснення Мінекономіки у листах від 01.07.2021 р. № 4712-06/34401-07, від 10.08.2021 р. № 4712-06/40797-07 та від 10.08.2021 р. № 4712-06/40796-07).
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, котрі мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, згідно зі статтею 24 Закону України «Про відпустки». Але, знову ж таки, за наявності підтвердних документів, що інший із батьків не скористався такою відпусткою.

Якщо виконані ці умови, а при розрахунку компенсація за невикористану соціальну відпустку не виплачена, то доведеться виплатити цю компенсацію і нараховувати середню зарплату за затримку виплати при звільнені за всі робочі дні після звільненя, враховуючи дату розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.
Це передбачає ст.117 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n701 У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців

Раді допомогти, звертайтесь ще!