Заголовок тимчасово відсутній

Іноземні постачальники електронних послуг не надають актів (як і закордонні постачальники будь-яких послуг, бо акт притаманний лише вітчизняному документообігу), не ставлять печатки. Ця інформація добре відома податковим органам. Але наявність реєстрації (особистого кабінету), наявність інвойсу — є підтвердженням того, що послуги надаються саме підприємству, а первинний документ — акт — підприємство має в такому разі створити самостійно (самоакт), що повністю відповідає Положенню 88 та Закону про бухоблік.

Витрати можуть бути господарськими або негосподарськими, але зняти їх неможливо — це поняття "зняти витрати" сягає часів до існування Податкового кодексу. В сучасному Податковому кодексі чітко вказано — 134.1 ПКУ — витрати та доходи обліковуються згідно з бухобліком, із застосуванням податкових різниць в деяких випадках для підприємств, які повинні їх застосовувати або застосовують добровільно. А бухоблік вимагає відображати операції в тому періоді, в якому вони відбулися — отже, витрати нікуди не можуть дітися. Але зауважте, що у цьому разі виникає необхідність нарахування ПДВ.

Надання доступу до програмної продукції (а саме так визначається послуга доступу до хмарного простору) вважається електронною послугою (пп. 14.1.56-5 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256). А відповідно до п. 186.3-1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4496 місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг.

З позиції чинного законодавства, така операція є постачанням послуг нерезидентом на території України. Отримувач послуг має нарахувати ПДВ, та якщо він є платником ПДВ — скласти та зареєструвати податкову накладну. Дата податкової накладної при цьому визначається за загальним правилом першої події. Згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб'єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Тут дійсно є невизначеність, якщо нерезидент не дає акту виконаних робіт. Але податківці в своїх усних консультаціях погоджуються з тим, що дата має бути принаймні датою оплати таких послуг, у разі неможливості визначити дату їх надання. Якщо ж підприємство буде фіксувати самоактом кожного місяця надання послуг по даті надходження інвойсу, можна передбачити, що така ситуація податківців повністю влаштує.

Підприємство обліковує одночасно і податкові зобов'язання, і податковий кредит. І от тут важливо, щоб податковий кредитз ПДВ "не зняли" — а це залежить від того, чи обґрунтоване господарське використання таких послуг. Це має бути підтверджено внутрішніми документами підприємства, наказами, калькуляціями, іншими документами, які підтверджують, що використання серверу Гугл потрібно саме для господарських цілей.

Раді допомогти, звертайтесь ще!