Заголовок тимчасово відсутній

Ціна в договорі (у внутрішньоукраїнських договорах) обов’язково має бути встановлена в гривні (ч. 1 ст. 524 ЦКУ, ч. 2 ст. 189 ГКУ і ч. 2 ст. 198 ГКУ). У гривні повинні проводитися й розрахунки. І лише разом із сумою в гривнях можна встановити еквівалент грошового зобов’язання в інвалюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ). Тобто зобов’язання в цьому випадку виникатиме вже виходячи з перерахованого валютного еквівалента).

Суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають шляхом перерахунку валютного еквівалента за курсом НБУ на день платежу, якщо інше не встановлене договором (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Тобто сторони можуть визначити в договорі свій порядок перерахунку еквівалента ціни (розміру орендної плати) в інвалюті.

Тож, якщо сторони в договорі оренди дійдуть згоди, що перерахунок здійснюється за курсом на кінець кожного місяця оренди, то в цьому немає проблеми.

Практичне застосування закону виглядає так:

У договорі з наймання об'єкта одночасно з виразом суми в національній валюті України вказується її відповідність в інвалюті;
в день, визначений для розрахунків, орендар вносить платіж в національних купюрах, розрахований виходячи з поточного курсу UAH до USD, встановленому Національним банком України.
Котирування, встановлені Національним банком, можуть істотно відрізнятися від комерційних, тому деякі обумовлюють прив'язку до курсу на міжбанківському ринку.

На території України розплачуватися можна виключно гривнею, окрім випадків, передбачених у «валютному» Законі № 2473.
Госпсуб’єкти можуть передбачити у договорі прив’язку ціни до інвалюти. Тобто визначати ціну у гривні та еквівалент у інвалюті.
Прив’язка ціни до інвалюти — це лише один із способів уникнути втрат на здешевшанні гривні. Однак прив’язатися також можна до індексу інфляції.
У разі прив’язки ціни у договорі до інвалюти покупець/замовник перераховує кошти покупцю/виконавцю/підряднику у гривні, а не в інвалюті.

Раді допомогти, звертайтесь ще!