Заголовок тимчасово відсутній

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати", витрати підприємства класифікуються на прямі та загальновиробничі. Прямі витрати, такі як зарплата виробничого персоналу, витрати на сировину та матеріали, відносяться безпосередньо до об’єкта витрат (п. 11 П(С)БО 16)​(У яких випадках потрібн…). Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні (п. 16 П(С)БО 16). Постійні витрати розподіляються на об’єкти витрат пропорційно базі розподілу (наприклад, відпрацьованим людино-годинам, прямим витратам тощо) при нормальній потужності підприємства.

Коли короткострокове виробництво майже відсутнє, постійні загальновиробничі витрати, які не вдалося розподілити, включаються до собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення тобто постійні ЗВВ слід віднести на 23 "Виробництво" у частині, яка стосується довгострокового виробництва, а решту відобразити як витрати періоду (на рахунках 91, 92). Це витікає з положень НПСБО 16.

Розподіл витрат на незавершене виробництво
Для правильного розподілу витрат на незавершене виробництво доцільно видати внутрішній наказ підприємства, у якому будуть затверджені:

методика розподілу витрат (наприклад, пропорційно до обсягу продукції або відпрацьованих годин);
база розподілу загальновиробничих витрат;
відповідальні особи за ведення такого обліку.
Це узгоджується з вимогами п. 4 П(С)БО 16 про необхідність визначення нормальної потужності та бази розподілу витрат на рівні підприємства.

Методичні рекомендації № 373 Мінпромполітики України встановлюють загальні принципи нормування витрат матеріалів. Норми списання можуть визначатися на основі технічних специфікацій, розрахунків технологічного процесу, аналізу попереднього досвіду виробництва. Нормативи слід затвердити внутрішніми розпорядчими документами підприємства (п. 19 Методрекомендацій № 373) Але цей документ відсутній в загальному доступі, ви не знайдете його повного тексту в інтернеті, в цитуваннях є основні тезиси.

Крім того, існують ще й галузеві методрекомендації по формуванню собівартості, серед яких:

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, наказ Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373;
Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, наказ Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132;
Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, наказ Мінрегіонбуду від 31.12.2010 р. № 573;
Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, наказ Мінтранспорту від 05.02.2001 р. № 65;
Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, що затверджена постановою Кабміну від 07.12.2017 р. № 1075.
Усе це вказує на одне – у кожної галузі, виду діяльності є своя специфіка визначення та розподілу ЗВВ.

Документальне оформлення
Для фіксації витрат на оренду приміщення, зарплату працівників, утримання обладнання та інших загальновиробничих витрат використовуйте первинні документи, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Усі операції слід належним чином документувати, включаючи видаткові накладні, акти виконаних робіт, накази про розподіл витрат та інше.

Таким чином, для обліку витрат при коротко- і довгостроковому виробництві слід ретельно дотримуватись вимог П(С)БО 16, а також забезпечити документальну підтримку і затвердження відповідних внутрішніх процедур.

Для списання витратних матеріалів користуватися внутрішніми нормативами підприємства, розробленими з урахуванням технологічного процесу, Положеннями НП(С)БО 9 "Запаси", Методичними рекомендаціями №2 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0002201-07#Text Норми розраховуються на основі даних технологічних карт, калькуляцій і фактичних витрат у попередніх періодах. Відповідно до них видається наказ про затвердження норм витрат матеріалів.

Раді допомогти, звертайтесь ще!