Заголовок тимчасово відсутній

В першу чергу порадимо відеокурс Собівартість виробництва і послуг https://7eminar.ua/events/3851/8482

а також відео https://7eminar.ua/events/3739/8178 особливо звернувши увагу в останньому на приклад формування собівартості консалтингових послуг, який за аналогією підійде до вашого випадку

Якщо говорити формально, то почати слід з внесення відповідних положень до облікової політики (про це є у першому відеокурсі)

Важливим моментом в визначенні собівартості послуг є калькуляція — спосіб систематизації (групування) витрат і отримання інформації про собівартість продукту, робіт, послуг.

Як документ калькуляція — це представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу чи партії, на здійснення робіт, послуг (п. 597 Методрукомендацій № 373). Як основу для своєї калькуляції підприємство може використовувати форму калькуляції, наведену в додатку 9 до Методрекомендацій № 373.

Калькуляція не є первинним документом (див. лист Мінфіну від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246, постанову ВС від 10.06.2019 р. у справі № 804/5840/16). Проте вона все ж може допомогти обґрунтувати такі витрати, якщо в контролерів виникатимуть питання.

Існують декілька методів обліку витрат на надання послуг:

1. Простий метод (метод простого підрахунку витрат) — собівартість одиниці послуг визначають, поділивши витрати на кількість наданих послуг.

2. Позамовний метод — калькулюють собівартість окремого замовлення, окремого контракту (договору). Як правило, застосовують під час надання унікальних, експериментальних послуг. Наприклад, дизайнерські, рекламні послуги тощо.

3. Нормативний метод — визначають собівартість за нормами, а наприкінці місяця доводять до фактичних величин (з урахуванням відхилень від норм).

На мій понгяд, виходячи з специфіки послуг інинірінгу, тут має бути позамовний метод.

Загальний перелік витрат, що формують собівартість, наведено в п. п. 10–16 П(С)БО 16. - це

Прямі матеріальні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Інші прямі витрати

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості установлює підприємство (п. 11 П(С)БО 16).

Витрати, які потрапляють до собівартості послуг, акумулюють на рахунку 23 «Виробництво» (з відкриттям субрахунків для аналітичного обліку за видами послуг). Особливість послуг у тому, що їх фактично споживають у процесі надання. Тому зазвичай для послуг не притаманні залишки «незавершеного виробництва» на рахунку 23. Єдине що: вони можуть бути, якщо стосовно таких послуг іще не визнано дохід від їхньої реалізації. А ось про правила визнання доходу від реалізації послуг йдеться у п. п. 10–14 П(С)БО 15 виходячи зі ступеня їх завершеності. Також, є ще загальновиробничі витрати (рахунок 91)

Базу розподілу загальновиробничих витрат визначають у Наказі про облікову політику. І після розподілу наприкінці місяці розподілена частина потрапляє на рахунок 23 — Дт 23 Кт 91, а постійні нерозподілені загальновиробничі витрати списують напряму на собівартість реалізації — Дт 903 Кт 91.

У міру завершення одночасно з визнанням доходу від реалізації послуг списують на собівартість реалізації —

Дт 903 Кт 23.

Собівартість реалізації послуг складається з (п. 11 П(С)БО 16):

— виробничої собівартості послуг;

— нерозподілених загальновиробничих витрат;

— наднормативних виробничих витрат.
Витрати, що формують собівартість послуг, відображають одночасно з доходом, отриманим від реалізації цих послуг.

Раді допомогти, звертайтесь ще!