Заголовок тимчасово відсутній

тільки у випадку, якщо фізична особа – платник єдиного податку розміщує рекламу, то вона повинна сплачувати податок з реклами. Основними документами, які регулюють справляння податку з реклами, є Декрет Кабінету Міністрів від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори», Закон України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу».

Відповідно до ст. 11 Декрету № 56-93 платниками податку з реклами є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, які розміщують об'єкти реклами.

Особа, яка надає послуги з установлення та розміщення реклами, зобов’язана утримати та перерахувати цей податок до бюджету. Причому зробити це воно зобов’язане в періоді отримання оплати за свої послуги (ч. 5 ст. 11 Декрету № 56-93). Якщо ж така особа (розповсюджувач реклами) протягом звітного періоду тільки встановила або розмістила рекламу, але ще не отримала оплату за послуги, то податкові зобов’язання з податку з реклами в такому звітному періоді в нього не виникають.

Ставка податку становить:

0,1% від вартості послуг з розміщення одноразової реклами;
0,5% від вартості послуг з розміщення реклами на тривалий час.

Суб'єкти оподаткування зобов'язані самостійно нараховувати та сплачувати податок до бюджету за місцем розташування об'єкта оподаткування у строки, встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.
Платники податку зобов'язані подавати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податковий розрахунок податку з реклами.
Підставою для нарахування податку є договір про надання послуг з розміщення реклами.
Підставою для сплати податку є податкова декларація, яка подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем реєстрації.

Раді допомогти, звертайтесь ще!