Заголовок тимчасово відсутній

Натяк на те, що створення іншої юридичної особи буде здійснено шляхом поділу, ніби відсилає нас до операції реорганізації підприємств шляхом виділу. Однак так не можна розглядати цю ситуацію, оскільки вона не відповідає цим ознакам, і матиме зовсім інші правові та податкові наслідки, ніж операція реорганізації шляхом виділу.

Зверніть увагу, тут можна потрапити у пастку, переплутавши дві схожі операції:

При виділі, відповідно до п. 98.3 ст. 98 ПКУ, реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, що реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства. Це стосується тих випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація не призведе до неналежного погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується.

При виділі, передбаченому цивільним законодавством (ч. 1 ст. 109 ЦКУ), юридична особа, з якої відбувся виділ, не набуває корпоративних прав у новоствореній юридичній особі. Усі корпоративні права в новоствореній юридичній особі належать тим самим учасникам юридичної особи, з якої відбувся виділ. Законодавство вимагає збереження не лише складу учасників, а й співвідношення їх часток. У цьому випадку податкових наслідків не буде.

Якщо ж виділ не відбудеться, тоді мова йде про створення нової юридичної особи або іншу операцію, але не виділ.

Таким чином, якщо це саме створення нової юридичної особи, і юридична особа (а не її засновники) стане власником корпоративних прав новоствореної особи, згадка про поділ активів тут зайва. Це просто стоврення нової юрособи та безпосереднє внесення в статутний капітал новоствореної юридичної особи своїх основних засобів, що є правомірним і в податковому сенсі розглядається як операція продажу таких основних засобів. Ця операція безумовно супроводжується нарахуванням ПДВ із застосуванням мінімальної бази оподаткування, визначеної п. 188.1 ПКУ.

У податково-прибутковому обліку, як було сказано раніше, з метою податкового обліку для інвестора (засновника) внесення майна до статутного капіталу іншого підприємства прирівнюється до його продажу, оскільки право власності на ці активи переходить від засновника до підприємства (пп. 14.1.202 ПКУ).

Щодо негрошових внесків, для податкового обліку з податку на прибуток важливо, чи проводить платник податків коригування фінансового результату на різниці, зазначені в ПКУ. "Малодохідні" платники податку (з доходом за минулий рік не більше 40 млн грн), які поставили в податковій декларації позначку про непроведення коригування фінансового результату, відображають операції з внесення активів до статутного капіталу виключно на підставі даних бухгалтерського обліку (пп. 134.1.1 ПКУ).

У "високодохідних" платників (з доходом за минулий рік понад 40 млн грн) і тих, хто проводить коригування фінансового результату на вказані в ПКУ різниці, податковий облік буде з різницями:

Бухгалтерський фінансовий результат до оподаткування збільшується на бухгалтерську залишкову вартість переданих основних засобів і нематеріальних активів як внесок до статутного капіталу (п. 138.1 ПКУ).
Бухгалтерський фінансовий результат до оподаткування зменшується на податкову залишкову вартість переданих основних засобів і нематеріальних активів як внесок до статутного капіталу (п. 138.2 ПКУ).

Раді допомогти, звертайтесь ще!