Заголовок тимчасово відсутній

Так, брак можна не оплачувати.

Статтею 112 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n675 передбачений порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком. Якщо брак не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Відшкодовується брак з винних осіб в порядку, визначеному трудовим законодавством для покриття шкоди, завданої працівником підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків (адже виготовлення якісної продукції відповідно до встановленої технології є обов'язком працівника). Проте на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка є категорією нормального виробничо-господарського ризику.

Факт встановлення браку має бути підтверджений актом про виявлений брак (повідомлення про брак, дефектний акт). В ньому бажано зафіксувати:

• місце виявлення браку (цех, склад, депо, будівельний майданчик № ХХ і т. п.);


• найменування готової продукції, напівфабрикатів, при виробництві яких виявлено брак;


• опис дефектів, відхилень від стандартів, які підтверджують брак. Варто розробити та затвердити внутрішній класифікатор відповідності між видами продукції, що випускається, і технологічними операціями з виробництва кожного виду продукції, при здійсненні яких може виникати технологічний брак та/або технологічні втрати. За допомогою такого класифікатора зручно кодувати виявлений брак для його подальшого руху (у перероблення, для виправлення, реалізації, остаточного списання);


• причини браку (технологічний, непередбачений (передбачувані причини));


• обсяг браку (кг, шт., м);


• облікова ціна браку (може бути не зазначена, якщо її таксу

Згідно з п. 1 ст. 133 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n769 , працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі під час їх виготовлення, — у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше від свого середнього місячного заробітку.

Згідно зі ст. 135-3 КЗпП, розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей. Покриття такої шкоди здійснюється за розпорядженням керівника, яке, згідно зі ст. 136 КЗпП, має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Якщо працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (у комісії з трудових спорів або суді).

Відрахування на підставі згаданого розпорядження може проводитися із зарплати працівника не раніше як через 7 днів з дня повідомлення про це працівника, причому розмір утримань не може перевищувати 20% зарплати щомісяця (ст. 128, 136 КЗпП).

Крім того, для випадків, коли завдана випуском бракованої продукції шкода перевищує середній заробіток працівника, діє встановлене ст. 130 КЗпП правило, згідно з яким працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.

Раді допомогти, звертайтесь ще!