Заголовок тимчасово відсутній

Перерахувати на картку працівниці, на яку вона отримувала зарплату до звільнення - у разі повернення коштів на банківський рахунок - депонувати. Якщо до зникнення працівниці виплачували зарплату готівкою, також зняти її у касу і депонувати, як не отриману. Депоновану заробітну плату працівник може отримати впродовж 3-х років (ч. 1 ст. 257 ЦКУ). Про це свого часу говорив Мінфін (лист від 26.11.2004 № 31-03140-02-13/21911).

Дотримання строку позовної давності та обгрунтованості сум, які обліковують на рахунках обліку розрахунків з депонентами, перевіряють під час проведення інвентаризації розрахунків (п. 7.3 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879).

Формально закінчення строку позовної давності дає право списати кредиторську заборгованість на підставі результатів проведеної інвентаризації розрахунків як таку, що є безнадійною для стягнення. Однак зверніть увагу, що на час COVID-карантину перебіг строків позовної давності призупинений. Крім того, питання треба поставити так: а чи можна взагалі списати заборгованість з депонованої зарплати на підставі спливу строку позовної давності?

Податківці вважають, що не можна. За їхніми роз’ясненнями до заробітної плати, нарахованої до виплати у грошовій формі, не застосовують позовної давності, а заборгованість із заробітної плати не підпадає під визначення «безнадійної» (лист ДПАУ від 02.09.2004 № 16873/7/15-1117).

Якщо працівник не зміг своєчасно отримати належну йому суму заробітної плати, то це не позбавляє його права отримати її в будь-який інший час (без обмеження строком). Тобто немає підстав списувати заборгованість за депонованою заробітною платою, тобто її слід обліковувати на балансі до повного погашення. Ось чому.

1. Цивільний кодекс не регулює сфери трудових відносин. Для цього є трудове законодавство. Трудові спори (у т. ч. й щодо стягнення належних сум зарплати) розглядають з дотриманням вимог ст. 233 КЗпП.

2. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

На вимогу працівника йому мають невідкладно виплатити суму депонованої зарплати. Якщо роботодавець відмовиться це зробити, він порушить трудові права працівника. У такому випадку працівник вправі звернутися до суду. Як свідчить судова практика, рішення за такими позовами ухвалюють на користь працівників.

Однак на практиці, якщо у підприємства виникла депонована зарплата, за якою ніхто впродовж 3-х років не звертається, то слід діяти в залежності від обставин даної ситуації (працівник зник без вісти – є відповідна процедура й можна отримати довідку з поліції; працівник звільнений за неявки на роботу. Виходить на контакт і відмовляється у листі від даної суми зарплати або ж виписує довіреність на отримання даних грошей і гроші видаються довіреній особі; кошти переказуються на його банківський рахунок, поштовим переказом тощо). Тобто списання такої заборгованості слід обґрунтувати в інший спосіб, ніж сплив строку позовної давності. Раді допомогти, звертайтесь ще