Заголовок тимчасово відсутній

Якщо працівник хоче звільнитись з власної ініціативи, то це звільнення за власним бажанням. У разі безстрокового трудового договору- ст.38 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218 , строкового трудового договору- ст.39 КЗпП. Підстави можливого припинення трудового договору зазначені в ст.36 КЗпП. Законодавство про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому пацючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою. Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження роботодавця за два тижні про намір звільнитися з роботи. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У разі, якщо вимога працювати повний робочий день оформлена наказом роботодавця і працівник написав письмову відмову та вважає це зміною істотних умов праці, таке припинення трудового договору кваліфікується за п.6 ст.36 КЗпП. Скасування неповного робочого часу за ініциативою власника згідно ст.32 КЗпП є зміною істотних умов праці працівника. На період дії воєнного часу про такі зміни роботодавець не повинен повідомляти працівника за 2 місяці, а лише не пізніш як до запровадження таких умов (ч.2 ст.3 Закону України №2136 від 15.03.2022 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n12 ). У разі звільнення працівника за п.6 ст.36 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП). Також ця стаття встановлює виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю стосовно працівника або невжиття заходів щодо припинення договору за ст.ст.38,39 КЗпП.

Тому найкращими варіантами буде домовленість з працівником та звільнення його за ст.ст. 38,39 або за угодою сторін ч.1 ст.36 КЗпП. Раді допомогти, звертайтесь ще