Заголовок тимчасово відсутній

Те, що підприємство оплачує добові після відрядження, є порушенням норм трудового законодавства. Нагадаю, відповідно до ч. 2 ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. При цьому згідно із ст. 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Тому навіть якщо положенням про відрядження підприємства передбачено невиплата працівникам добових перед відрядженням, такі умови є порушенням законодавства про працю. Щодо документів, які підтверджують факт відрядження, то так -ТТН і Наказу для водіїв буде достатньо. Авансовий звіт, який на разі (після 1 квітня) передбачено пп. 170.9.4 ПКУ, потрібно оформлювати лише у двох випадках: 1. наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до підпункту 170.9.1 ПКУ, з метою розрахунку суми податку; 2. використання працівником готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів). В інших випадках Звіт оформлювати не потрібно. Звичайно, має бути якийсь внутрішній документ накшталт авансового звіту, яким фіксуватимуться здійснені працівниками витрати та надані щодо них підтвердні документи. Проте цей звіт (якщо оподатковуваного доходу і розрахунків готівкою понад суми добових не буде) податківцям надавати не потрібно. Щодо ПДФО та ВЗ, то тут головне, щоб витрати у відрядженні були адекватні і на них були підтвердні документи, наведені у пп. 170.9.1 ПКУ. Щодо того, що сума витрат на відрядження більша за зарплату, то зверніть увагу, що неоподатковувана ПДФО і ВЗ сума добових є доволі обмежена. Так, до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру МЗП, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, в розрахунку за кожен такий день. Тому якщо добові у Вашій ситуації перевищують встановлені межі, сума такого перевищення підлягає оподаткуванню ПДФО і ВЗ. Щодо компенсації витрат, то ПКУ не встановлює обмеження в сумі такої компенсації з метою звільнення її від оподаткування. Головне щоб були підтвердні документи та підтверджено зв'язок самого відрядження з господарською діяльністю підприємства. Раді допомогти, звертайтесь ще!