Види вартості ОЗ

До неї входять:

• суми, що сплачують постачальникам основних засобів (далі – ОЗ) без непрямих податків, тобто ПДВ;
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюють у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт ОЗ;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням ОЗ, якщо їх не відшкодовують підприємству (тобто сума ПДВ, якщо покупець – неплатник ПДВ);
• витрати на страхування ризиків доставки ОЗ;
• витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження ОЗ;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, в якому він придатний для використання із запланованою метою (п. 8 НП(С)БО 7 «Основні засоби»)

Це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 7).

Для ОЗ різновидом справедливої вартості можуть бути:

• ринкова вартість;
• відновлювальна вартість – сучасна собівартість придбання (виготовлення) за мінусом суми зносу на дату оцінки. Застосовують, коли не відома ринкова вартість (додаток до НП(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»)

Це сума коштів (вартість інших активів), яку підприємство очікує отримати від реалізації/ліквідації ОЗ після завершення строку його амортизації (корисного використання) / експлуатації (строку його амортизації, корисного використання) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем/ліквідацією (п. 4 НП(С)БО 7).

На замітку! Використовують ліквідаційну вартість для визначення вартості, що амортизується, протягом строку корисного використання. Адже вартість, що амортизується, — це первісна (переоцінена) вартість ОЗ за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Підприємство визначає ліквідаційну вартість самостійно.

Часто підприємства для цілей амортизації приймають, що ліквідаційна вартість об’єктів ОЗ дорівнює нулю. Це варто зафіксувати в наказі про облікову політику