Наказ про облікову політику в ІТ-сфері

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «_____________»

ТОВ «______________»

Код ЄДРПОУ _____________

НАКАЗ

Про облікову політику підприємства

Керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, затвердженими Міністерством Фінансів України положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО), Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємств, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 року № 635, інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, виконуючи вимоги, передбачені Статутом ТОВ «_________» та з метою забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику ТОВ «Вікторія», що додається, та ввести його в дію з 1 січня 20__ року.

2. Головному бухгалтеру ознайомити зі змістом Положення під особистий підпис всіх посадових осіб та працівників, які мають відношення до його виконання. Надати всім працівникам бухгалтерії по одному примірнику Положення.

3. Загальний контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою, а в частині застосування облікової політики покладаю на головного бухгалтера.

Відмітки про ознайомлення з наказом

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ директора ТОВ «_________»

__.__.20__ № __ /од

ПОЛОЖЕННЯ

про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку

ТОВ «_____________»

Керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі – Закон № 996), затвердженими Міністерством Фінансів України положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО), Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємств, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 року № 635, інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, виконуючи вимоги, передбачені Статутом ТОВ «_________» та з метою забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, на ТОВ «________________» (далі – Підприємство)  застосовуються наступні положення.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

1.    ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1.1.  Відповідно до п.2, п.3 статті 8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,  покладається на директора.

1.2.  Керівник Підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

1.3.  З метою бухгалтерського обліку вважати, що подібні (однорідні) об'єкти - це об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Якщо об'єкти не відповідають визначенню подібних (однорідних), то вони вважаються неподібними (неоднорідними) об'єктами.

1.4.  Ведення бухгалтерського обліку, складання і підписання звітності покласти на керівника Підприємства.

1.5.  Контроль за веденням бухгалтерського обліку покласти на керівника Підприємства.

1.6.  Відповідальність інших працівників, які ведуть облік, регулюються посадовими інструкціями, що затверджуються керівником Підприємства.

1.7.  Зміна облікової політики допускається у разі, якщо:

- зміняться вимоги Міністерства фінансів України;

- зміняться статутні вимоги підприємства;

- нові (запропоновані й обґрунтовані фахівцями підприємства) положення облікової політики забезпечують більш достовірне відображення господарських операцій.

2. ПОВНОВАЖЕННЯ НА ПІДПИС ДОКУМЕНТІВ

2.1.   Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

2.2.  Електронний документ створюється з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

2.3.  Право підпису на банківських розрахунково-платіжних документах надається керівнику Підприємства.

2.4.   Право підпису первинних документів (видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт/наданих послуг) покладається на керівника Підприємства. В разі необхідності керівник делегує право підпису на підставі наказу.

2.4. Фінансову звітність підписують керівник підприємства (право першого   підпису) або вповноважена особа та головний бухгалтер (право другого підпису).

3. ДОКУМЕНТООБІГ

2.5.  Документообіг Підприємства регулюється відповідними організаційно-розпорядчими документами, виданими посадовими особами у межах наданих їм повноважень.

3.2. Підшивка первинних документів за звітний місяць, квартал, рік здійснюється по мірі їх накопичення особами, відповідальними за облік відповідних документів. Відповідальними за збереження первинних документів є особи, які здійснюють облік відповідних документів.

3.3.Перелік посадових осіб, яким доручено отримувати і видавати матеріальні цінності, встановлюється виключно наказом керівника.

3.4. Відповідальною особою за формування та збереження документів первинного обліку та зведених регістрів у паперовому вигляді, а також бухгалтерських звітів і балансів, до моменту передачі їх в архів є керівник Підприємства.

3.5. Відповідальність за організацію роботи з кадрами, зберігання та видачу трудових книжок, достовірне відображення робочого часу, правильне складання табелів обліку робочого часу на Підприємстві, зберігання документації, яка стосується кадрової діяльності покладається на керівника Підприємства.

3.6. Термін подання первинних документів до бухгалтерії визначаються графіком документообігу – Додаток № 1 до цього Положення.

 3.7. Контроль за дотриманням правил документообігу здійснюється керівником Підприємства.

         4. ПЕРВИННИЙ ОБЛІК

4.1. Первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та має силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було здійснено, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

 4.2. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

4.3. При виявленні помилки в облікових регістрах здійснювати складання Бухгалтерської довідки, яка буде підставою (первинним документом) для виправленого запису до відповідного регістру бухгалтерського обліку.

4.4. За відсутності первинного документа на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), але за наявності підтвердження здійснення господарської операції (оплати або наявність податкової накладної) для оприбуткування ТМЦ складається бухгалтерська довідка.

4.5. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- функції керівника в частині підпису на документах оформити наказом до положення про  облікову політику та організацію бухгалтерського обліку;

- печатка підприємства.

4.6. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

4.7. Для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291.

4.8. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

4.9. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

4.10. Підставою для відображення господарської операції в обліку до моменту отримання документів від контрагента можна вважати первинні документи, створені підприємством самостійно в довільній формі із дотриманням вимог ч.2 ст.9 Закону № 996 щодо обов’язкових реквізитів первинного документа та оформлюється бухгалтерською довідкою.

4.11. У місяці надходження від контрагента первинного документа до облікових регістрів бухгалтерського обліку за звітний період переноситься інформація про таку господарську операцію.

4.12. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

4.13.Первинним документом, складеним в електронній формі вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до законодавства.

4.14.Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

4.15. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

4.16. Підприємство для забезпечення господарських потреб може затвердити типові форми первинних документів, які відповідають пункту 4.2 даного Положення.

4.17. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

4.18. Неістотні недоліки, виявлені в первинних документах, не є підставою для невизнання господарської операції. Проте такі погрішності не повинні перешкоджати можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містити відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

4.19. Права і обов’язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог Закону про бухгалтерський облік, не залежатимуть від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

5. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

5.1. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності проводити інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до статті 10 Закону № 996 та Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879. Крім того, проводити інвентаризацію у разі зміни матеріально відповідальної особи та при встановленні фактів розкрадань, та в інших випадках, передбачених  законодавством.

5.2. Склад постійно діючої інвентаризаційної комісії встановлюється Наказом керівника.

5.3. Інвентаризація активів та зобов’язань перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період:

- трьох місяців для необоротних активів (крім незавершених капітальних інвестицій, об’єктів основних засобів, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), запасів (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов’язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування);

- двох місяців для незавершених капітальних інвестицій, незавершеного виробництва, фінансових інвестицій, грошових коштів, коштів цільового фінансування, зобов’язань у частині невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- до тимчасового вибуття з підприємства об’єктів основних засобів, зокрема автомобілів,  які відбудуть у тривалі поїздки, інших матеріальних цінностей, які на дату інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством.

5.4. Інвентаризацію основних засобів, інструментів, приладів, інвентарю (меблів) здійснювати 1 раз на 2  роки.

5.5. У всіх інших випадках об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником чи власниками підприємства на підставі чинного законодавства.

6.      ОЦІНКА АКТИВІВ І ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

6.1. Створити оціночну комісію для проведення приймання, списання, оцінки активів і зобов'язань.

6.2. Залучати у разі необхідності для проведення оцінки окремих об'єктів активів компанії спеціалізованих оцінювачів.

7.      ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ

7.1. Вести бухгалтерський облік на Підприємстві згідно із Законом № 996 та затвердженими Міністерством Фінансів України положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).

7.2. Доходи в Звіті про прибутки та збитки відображати в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду співставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

7.3. Фінансову звітність підприємства складати у відповідності до П(С)БО.  Подавати фінансову звітність за формами і в терміни, передбачені П(С)БО та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

7.4. Звіт про рух грошових коштів складати за прямим методом.

7.5. При складанні фінансових звітів визначити величину суттєвості:

- для визначення   суттєвості   окремих   об'єктів  обліку,  що відносяться  до   активів,   зобов'язань   і   власного   капіталу підприємства, за орієнтовний поріг суттєвості приймається величина у  5 %  від  підсумку  відповідно  всіх   активів,   всіх зобов'язань і власного капіталу;

- для визначення  суттєвості  окремих  видів  доходів  і витрат орієнтовним  порогом  суттєвості   рекомендується   величина,   що дорівнює 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

- порогом суттєвості   з   метою  відображення  переоцінки  або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина,  що  дорівнює  1  % чистого прибутку (збитку) підприємства,  або величина,  що  дорівнює  10 %-му   відхиленню   залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.

7.6. Використовувати на Підприємстві журнально-ордерну автоматизовану форму ведення обліку із застосуванням бухгалтерської програми «1С» із забезпеченням  збереження бухгалтерських регістрів та подачу звітності в електронному вигляді з використанням програми «MEDOС».

7.7. Оцінку активів або зобов'язань в операціях з пов'язаними сторонами проводити по методу балансової вартості. Перелік пов'язаних сторін визначати підприємством на кожну звітну дату згідно з П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 р. № 303.

8.         ОСНОВНІ ЗАСОБИ (ОЗ) ТА ІНШІ МАЛОЦІННІ НЕОБОРОТНІ МАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ (МНМА)

 8.1. У бухгалтерському обліку формування інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи здійснювати відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.

8.2 До основних засобів відносити матеріальні активи, що призначаються для використання у господарській діяльності Підприємства,  вартість яких перевищує 20 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний  строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

8.3. До складу малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) відносити матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності протягом періоду, який більше одного року з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких не перевищує 20 000 гривень.

8.4. Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду відповідно п.12П(С)БО 7.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових  коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну згідно з п.13 П(С)БО 7.

8.5. Амортизація основних засобів здійснювати прямолінійним методом із застосуванням строків, встановлених для кожного об'єкта основних засобів з урахуванням мінімально допустимих строків їх амортизації, передбачених ПКУ. Використовувати строк корисного використання (експлуатації) об’єкта ОЗ в бухгалтерському обліку згідно з мінімально допустимими строками амортизації ОЗ та інших необоротних активів, встановлені пп. 138.3.3 ПКУ.

8.6. Ліквідаційну вартість об'єктів основних засобів розраховувати в кожному конкретному випадку окремо, але не нижче 5% первісної вартості об’єктів.

8.7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) і бібліотечних фондів нараховувати в першому місяці використання (в місяці введення в експлуатацію) об'єкта у розмірі 100 %  його вартості.

8.8. Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п.7.5 цієї Облікової політики). У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснювати переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

8.9. Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання.

8.10. Первісну вартість основних засобів збільшувати на суму витрат, що збільшують очікувані економічні вигоди від використання такого активу.

8.11. Рішення про характер і ознаки ремонтних робіт (тобто на що вони спрямовані: на підтримку чи поліпшення) приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації й істотності таких витрат ( п. 29 Методичних рекомендацій № 561).  Підприємство самостійно визначає, на що спрямовані роботи:

-   на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція), що спричинить у майбутньому збільшення економічних вигід. Ознаками поліпшень, вважати, збільшення очікуваного строку корисного використання об’єкта або збільшення кількості та якості продукції (робіт, послуг), що випускаються таким об’єктом ОЗ, або

-   на підтримку об’єкта в придатному для використання стані (відновлення працездатності об’єкта) й одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання. Тобто коли проведені роботи особливо не вплинули на функціональність об’єкта ОЗ і не змінили його первинні характеристики — по суті, відновили робочий ресурс об’єкта в тому ж вигляді, ніяк його не поліпшивши кардинально.

Витрати, що підтримують об'єкт основного засобу у робочому стані відносити до витрат періоду, у якому такі витрати понесені.

При проведенні капітальних ремонтів або поліпшень ОЗ згідно з п. 23 П(С)БО 7  на період проведення реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об’єкта ОЗ призупинити нарахування амортизації за таким об’єктом, якщо такі заходи не завершені в межах одного місяця, то нарахування амортизації припинити з місяця, наступного за місяцем його переведення на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Поновити нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем введення об’єкта в експлуатацію після проведених капітальних ремонтів або поліпшень ОЗ заходів (абзац четвертий п. 29 П(С)БО 7).

При поточних ремонтах, що проводяться для підтримки об’єкта ОЗ у робочому стані, амортизацію не припиняти.

8.12. Основні засоби списуються з балансу Підприємства, як такі, що:

-  непридатні для подальшого використання, фізично зношені;

-  виявлені в результаті інвентаризації як нестача;

-  втратили критерій визнання активом, визначений у статті 1 Закону № 996, тобто вибули з-під контролю Підприємства, або отримання економічних вигід від їх використання в майбутньому не очікується;

-  морально застарілі;

-  пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані).

Знос (амортизація), нарахований у розмірі 100 відсотків вартості основних засобів, не може бути підставою для їх списання.

Списання з балансу основних засобів здійснюється шляхом їх:

-    продажу;

-   безоплатної передачі; 

-   ліквідації (на підставі акту).

8.13. Для визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника Підприємства створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія, яка діє впродовж року. Наказ про створення постійно діючої інвентаризаційної комісії поновлюється щорічно або за потреби.

8.14 Затверджені керівником Підприємства акти на списання необоротних активів, є підставою для їх списання з балансу.

8.15. Вся списана з балансу комп'ютерна техніка  підлягає утилізації виключно спеціалізованою організацією, що займається такою діяльністю. Наявність договору про розбирання, сортування і подальшої утилізації комп'ютерної техніки, а також акту її прийому-передачі буде цілком достатньо для підтвердження дотримання норм законодавства в сфері поводження з відходами.

8.16. Дозвіл на списання матері­альних цінностей як таких, що не­ придатні для подальшого викорис­тання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за ви­нятком виявлених у результаті інвентаризації як нестача) незалежно від вартості матеріальних цінностей здійснюється з дозволу керівника Підприємства.

8.17. Списання матеріальних цінностей в обліку (як ліквідація на підставі акту про списання), без наступної їх реалізації, про­водиться лише у випадках, коли подальше використання цих цін­ностей неможливе або економічно недоцільне.

8.18. При списанні матеріальних цінностей можуть складатися акти довільної форми із зазначен­ням вичерпної інформації щодо їх кількісних та якісних показників, а також причин вибуття (списання).

9.         НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

9.1. Бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснювати відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242

9.2. Не визнавати активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

- витрати на дослідження;

- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

- витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

9.3. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснювати протягом строку їх корисного використання, який встановлюється при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Термін корисного використання нематеріальних активів встановлюється наказом по підприємству, за результатами місяця, в якому такий нематеріальний актив введений в експлуатацію.

9.4. При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

- строки корисного використання подібних активів;

- моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

9.5. Амортизація нематеріального активу нараховувати із застосуванням прямолінійного методу.

10.              ЗАПАСИ

10.1. Облік запасів здійснювати відповідно до П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246.

10.2.При відпуску (реалізації) та іншому вибутті запасів їх оцінку здійснювати по методу ФІФО.

10.3. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключати зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними матеріально-відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

10.4. Сума транспортних та митно-брокерських витрат  розподіляти пропорційно вартості запасів та включати до первісної вартості запасів методом прямого включення у момент їх придбання.  

10.5. Запаси, отримані в обмін на передані, зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (п.13 П(С)БО 9) .

10.6. Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів відповідно до п.13 П(С)БО 9.

11.     ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

11.1. На підставі П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. №237 визнавати активом дебіторську заборгованість, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід і її можливо достовірно визначити. В балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, визнавати по чистій вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

11.2. Величину сумнівних боргів визначати методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, тобто на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

11.3.Частину довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображати на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

11.4. Довгострокову дебіторську заборгованість відображати в балансі за чистою реалізаційною вартістю.

 11.5. Довгострокові заборгованості і зобов’язання підлягають дисконтуванню. Дата дисконтування – на дату виникнення заборгованості. Ставка дисконтування визначається на рівні середньомісячної ставки вартості кредитів НБУ.

12.     ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

12.1. У відповідності до П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов'язання (обов'язок чи відповідальність діяти певним чином) визнавати лише тоді, коли актив отриманий, або коли підприємство має безвідмовну угоду придбати актив.

12.2. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

12.3. Забезпечення (резерви) на оплату майбутніх відпусток працівників та на виконання гарантійних зобов'язань,  створювати на дату балансу.

Створювати резерв забезпечення на виплату відпусток працівникам підприємства. Сума забезпечення на виплату відпусток визначається щомісяця за формулою:

РВк.г = ЗПфакт:(Дк-Дп-Дн)*Дн.в*К,

                      де РВ к.г.- сума щомісячних відрахувань на створення резерву;

де ЗПфакт – фактично нарахована зарплата за попередні 12 календарних місяців або за фактично відпрацьований період, якщо співробітник попрацював менше року;

Дк – кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

Дп – кількість святкових і неробочих днів у періоді;

Дн – час, протягом якого працівник відповідно до діючого законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді;

Дн.в – кількість невикористаних днів відпусток;

К – коефіцієнт, який збільшує резерв відпусток на суму ЄСВ.

12.4.Суми створених забезпечень визнавати витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92).

12.5. Забезпечення створювати при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

12.6. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

12.7. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується).

13.              ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

13.1. Відповідно до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті, шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Під валютним курсом згідно з п. 4 П(С)БО 21 слід розуміти установлений Нацбанком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

13.2. Придбану іноземну валюту при первісному визнанні слід відображати із застосуванням установленого Нацбанком України курсу гривні до грошової одиниці іншої країни на дату здійснення операції.

13.3. При продажу іноземної валюти балансова вартість слід визначається за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату здійснення такої операції.

14.              ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ

14.1.Доходи підприємства визнавати  відповідно до П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від  29.11.1999 р. № 290.

14.1.1. Суму виручки оцінювати  по справедливій вартості відшкодування, отриманого чи очікуваного до отримання.

14.1.2. Дату визнання виручки від продажу товарів визначати одночасно із:

- передачею ризиків та винагород, пов’язаних з правом власності на товари;

- передачею права контролю за проданими товарами;

- коли існує ймовірність отримання економічної вигоди;

- понесені чи очікувані витрати можуть бути належно оцінені.

14.1.3. Виручку від реалізації послуг визнавати  в залежності від умов:

- ступінь завершеності угоди на звітну дату може бути належно визначено;

- існує вірогідність отримання економічних вигід;

- понесені чи очікувані витрати, необхідні для виконання умов угоди можуть бути достовірно визначені.

14.1.4. До складу  інших  операційних  доходів включаються суми інших доходів від  операційної  діяльності  підприємства,  крім  чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід  від  операційної  оренди  активів;  дохід  від  операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті,  відсотків,  отриманих  на  залишки  коштів  на   поточних рахунках  в  банках,  дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових  інвестицій),  необоротних  активів,  утримуваних   для продажу, та групи вибуття тощо.

14.1.5. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки
та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

    14.1.6. До складу  інших  доходів,  зокрема,  включаються  дохід  від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць  та  інші  доходи,  які  виникають у процесі господарської діяльності,   але   не   пов'язані   з   операційною    діяльністю підприємства.

  14.1.7. Дохід,  який виникає в  результаті  використання  активів підприємства  іншими  сторонами,  визнається  у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

               - імовірне надходження  економічних  вигод,  пов'язаних з такою операцією;

 - дохід може бути достовірно оцінений.

                 Такий дохід як роялті має визнаватися  за   принципом   нарахування   згідно   з економічним змістом відповідної угоди.

  14.1.6. До складу «Доходів майбутніх періодів» включати суми доходів, одержаних у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. До доходів майбутніх періодів відносяться, зокрема, за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі).

14.2. Формування витрат підприємства та їх розкриття в фінансовій звітності проводити згідно з П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318.

14.2.1.Облік витрат Підприємства вести на рахунку класу 9 «Витрати діяльності».

Склад витрат господарської діяльності здійснювати за наступними статтями:

-          ціна   (вартості)   придбання   (крім  отриманих торговельних знижок), 

-           мито,  

-          непрямі податки,  що не підлягають відшкодуванню,  

-          та  інші витрати,  безпосередньо пов'язані з його придбанням та доведенням до  стану,  у  якому він  придатний  для використання за призначенням.

Фінансові   витрати  не  включаються  до  первісної  вартості нематеріальних   активів,   придбаних   (створених)  повністю  або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються  до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до  Н(П)БО 31  "Фінансові  витрати"). 

-          виплати за субагентськими договорами;

-          всі належні до оплати витрати, пов’язані із оформленням та виконанням субагентських договорів.

14.2.2. Витрати визнавати витратами звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

14.2.3. Суми постійних щомісячних адміністративних витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів (витрати на оренду, комунальні витрати, витрати на бухгалтерські та юридичні послуги, витрати на оплату послуг зв’язку та послуг Інтернет і т.п.) визнавати розрахунково відповідно до умов укладених договорів з контрагентами, якщо це випливає з умов зазначених договорів.

14.2.4. Суми інших адміністративних витрат та витрат на збут, які не можливо визначити відповідно до умов укладених договорів з контрагентами, визнавати витратами на підставі  сплачених авансових сум за надані послуги/виконані роботи,  наявних рахунків та/або інвойсів, статистичної інформації по витратах підприємства за попередні періоди.

14.2.5. Зазначені вище методи розрахунку та суми витрат оформляти у вигляді бухгалтерської довідки, яка вважається первинним документом для відображення інформації у регістрах бухгалтерського обліку.

14.2.6. При отриманні первинних документів від контрагентів (після складання та затвердження фінансової звітності) фактична сума витрат, зазначена у таких первинних документах, може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної у періоді їх виникнення. Зазначені розбіжності не є підставою для коригування попередньо визнаної суми витрат попереднього звітного періоду (у тому числі методом «червоного сторно»), крім випадку, якщо така різниця є помилкою та суттєво впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів. Різниця має бути визнана у складі витрат того періоду, коли виникли підстави для уточнення суми, наприклад, були фактично одержані первинні документи від контрагента.

14.2.7. До складу «Витрат майбутніх періодів» включати суми витрат, які здійсненні у звітному періоді і підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До «Витрат майбутніх періодів» відносити  суми за підписку періодичних видань, суми страхових платежів, вартість строкових ліцензій та інших спеціальних дозволів, а також всі інші витрати, що стосуються наступного облікового періоду.

14.3. Використовувати на Підприємстві передбачені діючими законодавчими актами граничні норми добових на службові відрядження, граничну величину розрахунків готівкою, терміни подачі звіту про використання коштів тощо, якщо інше не встановлено окремим наказом.

14.4. Встановити тривалість операційного циклу - до підписання актів виконаних робіт, але не більше одного календарного року.

15.              ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

15.1. Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.  Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання,  комісійних винагород, мита,  податків,  зборів,  обов'язкових  платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

15.2. Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів
або інших витрат відповідно.

15.3 Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити  неможливо,  відображаються  на  дату  балансу   за   їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.     Втрати від   зменшення   корисності   фінансових   інвестицій відображаються  у  складі  інших  витрат  з  одночасним зменшенням 

балансової вартості фінансових інвестицій.

15.4. Фінансові інвестиції,  що утримуються підприємством до їх погашення,  відображаються  на  дату  балансу   за   амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця  між  собівартістю  та  вартістю погашення фінансових

інвестицій   (дисконт  або премія  при  придбанні)  амортизується

інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення

за  методом  ефективної  ставки  відсотка. Приклад визначення суми

амортизації   дисконту,   премії   та  амортизованої  собівартості фінансових   інвестицій  за  методом  ефективної  ставки  відсотка. 

Сума амортизації  дисконту або премії нараховується одночасно

з нарахуванням відсотка (доходу  від фінансових інвестицій),  що

підлягає отриманню,  та  відображається у складі інших фінансових

доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або

зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

15.5. Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та  в  спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства)  на  дату  балансу  відображаються  за  вартістю, що визначена за методом участі в капіталі, крім випадків, наведених у пунктах 17 і 22 П(С)БО 12.

15.6. Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в  капіталі,  на  дату  балансу  відображаються  за  вартістю,  що визначається  з  урахуванням  зміни  загальної  величини  власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між  інвестором  і об'єктом інвестування. 

Балансова вартість   фінансових    інвестицій    збільшується (зменшується)  на суму,  що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за  звітний  період,  із  включенням цієї  суми  до  складу  доходу  (втрат)  від участі  в  капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується  на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

15.7.   Балансова   вартість   фінансових   інвестицій   збільшується (зменшується)  на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного  капіталу  об'єкта  інвестування  за звітний період (крім змін   за   рахунок   чистого   прибутку  (збитку)  із  включенням (виключенням)  цієї  суми до іншого додаткового капіталу інвестора або  до  додаткового  вкладеного  капіталу  (якщо  зміна  величини власного   капіталу   об'єкта   інвестування   виникла   внаслідок розміщення  (викупу)  акцій  (часток),  що  привело  до виникнення(зменшення)  емісійного  доходу  об'єкта  інвестування). Якщо сума зменшення   частки  капіталу  інвестора  в  сумі  зміни  загальної величини  власного  капіталу  об'єкта  інвестування  (крім змін за рахунок  чистого  збитку)  більше  іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного  капіталу  об'єкта  інвестування виникло наслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування),  то  на  таку  різницю зменшується  (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток). 

Балансова вартість інвестицій  в  асоційоване  підприємство зменшується на суму зменшення корисності інвестиції. Зменшення балансової     вартості    фінансових    інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки  на  суму,  що  не призводить  до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові  інвестиції,  що  внаслідок  зменшення   їх   балансової вартості    досягають    нульової   вартості,   відображаються   в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

15.8 Оцінка  та  облік  фінансових  інвестицій здійснюються за кожною фінансовою інвестицією.

16.              ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

16.1. Загальний контроль за виконанням вимог Положення залишаю за собою.

16.2. Внесення змін до даного Положення у зв'язку із зміною законодавства чи вступом у дію нових П(С)БО здійснюється шляхом викладення Положення у новій редакції та затвердження Наказом по Підприємству.