Інструкція з охорони праці для працівника при виконанні робіт у колекторах

_______________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ___

для працівника при виконанні робіт у колекторах

 

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці для працівника при виконанні робіт у колекторах встановлює вимоги безпеки під час виконання працівником цього виду робіт.

1.2. Інструкція з охорони праці для працівника при виконанні робіт в колекторах розроблена на виконання вимог абзацу другого статті 13 Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022 № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До самостійної роботи допускаються особи віком не молодше 18 років, що пройшли вступний інструктаж з охорони праці та оволоділи практичними навичками безпечного виконання робіт.

1.4. За цією інструкцією працівник при виконанні робіт в колекторах інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж) – при виконанні аналогічних робіт періодично.

Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та працівника.

1.5. Працівник при виконанні робіт у колекторах повинен:

−   виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

−   пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;

−   вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках;

−   працювати тільки з тим устаткуванням і обладнанням, правила безпечної експлуатації якого знає та по якому проінструктований;

−   користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту;

−   не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці;

−   не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце;

−   знати правила безпечної експлуатації обладнання, з яким працює;

−   співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров’ю або людям, які її оточують, та навколишньому природному середовищу;

−   піклуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства;

−   вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

У разі прояву ознак респіраторного захворювання, підвищення температури, отруєння тощо працівник має залишитися вдома та звернутися за медичною допомогою, а у випадку перебування на робочому місці – повідомити безпосереднього керівника про прояви ознак захворювання, самоізолюватися викликати спеціальний медичний транспорт.

Працівник при виконанні робіт у колекторах повинен пам’ятати, що дотримання вимог інструкцій є основною вимогою запобігання нещасним випадкам.

1.6. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливають на працівника при виконанні робіт в колекторах:

−       підвищена запиленість повітря робочої зони;

−       ураження електричним струмом;

−       підвищена загазованість повітря робочої зони;

−       підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів;

−       підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

−       підвищена або знижена вологість повітря;

−       підвищена або знижена рухомість повітря;

−       відсутність або недостатність природного світла;

−       гострі краї, задирки й шорсткість на поверхнях конструкцій, інструменту й обладнання;

−       розміщення робочого місця на значній глибині відносно поверхні землі;

−       фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

−       нервово-психічні перевантаження (монотонність праці).

1.7. За порушення (невиконання) вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівник притягується до дисциплінарної, а у відповідних випадках – матеріальної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

1.8. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

1.9. Роботи в колекторах повинні виконуватись за температури в них не вище 30°С.

1.10. Роботи в колекторах повинні проводитися в денний час. При необхідності проведення робіт в нічний час повинні бути розроблені заходи безпеки і отримано дозвіл власника підприємства.

1.11. Для проведення робіт усередині колекторів повинна призначатись бригада у складі не менше 3-х чоловік (працюючий, дублер і спостерігач). Перебування усередині колекторів дозволяється одній людині. При необхідності перебування в колекторі більшої кількості працюючих повинні бути опрацьовані і додатково здійснені заходи безпеки, що передбачають збільшення кількості спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працюючого в ємності), порядок входу і евакуації працюючих, порядок розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, рятувальних мотузків, наявність засобів зв’язку і сигналізації на місці проведення робіт тощо.

1.12. При використанні для спуску та підйому з колектора лебідки, роботи у них повинні виконуватись бригадою не менше 4-х осіб: однієї – що спускається, другої – що обслуговує лебідку, та двох спостерігачів, один з яких попускає (підтягує) шланг противогаза, а другий попускає линву, закріплену на рятувальному поясі робітника, що спускається.

Перш ніж спускатись у колектор, працівник повинен надягти шланговий протигаз, рятувальний пояс з сигнально-рятівною линвою та захисну каску. При довжині шланга понад 12 м повітря слід подавати за допомогою повітродувок з електроприводом.

1.13. Під час знаходження людини у колекторі відходити від лебідки та люка колектора особам, що приймають участь у спуску, не дозволяється.

1.14. Відповідальний за роботи повинен перевірити стан лебідки, тросу, колиски, пояса, каната тощо перед спуском і проведенням робіт у колекторі.

1.15. Періодичні випробування лебідки слід проводити не рідше одного разу на рік, про що робиться запис в журналі випробувань.

1.16. Випробування лебідки робиться вантажем, який у два рази перевищує граничне робоче навантаження. Опорні башмаки (домкрати) при випробуванні лебідки опускаються до рівня підлоги (відділення заднього колеса від рівня підлоги свідчить про недостатню стійкість лебідки, у цьому випадку лебідка не допускається до роботи).

1.17. Підйомні механізми та пристрої повинні бути справними, мати реєстраційний або інвентарний номер, дату наступного випробування та позначення робочої вантажопідйомності.

1.18. При виконанні роботи всередині колекторів використовуються такі засоби індивідуального захисту:

−       комбінезон робочий без просочення;

−       пояс рятівний, рятівну мотузку;

−       шланговий протигаз ПШ-І, ПШ-2;

−       каска для захисту голови.

1.19. Для уникнення вибуху чи пожежі слід використовувати для освітлення колекторів світильники типу прожекторів з установленням джерела світла поза колектором або переносні світильники напругою не вище 12 В у вибухобезпечному виконанні.

 

2. Вимоги безпеки до початку роботи

2.1. Залишити в гардеробі вуличний одяг, особисті речі, одягти спецодяг, спецвзуття і рукавиці, каску.

2.2. Одержати від керівника робіт завдання на майбутню роботу.

Після одержання завдання на виконання робіт в колекторах у бригадира чи керівника робіт працівник зобов’язаний:

−       перевірити робоче місце і підходи до нього на відповідність вимогам безпеки;

−       у разі виконання робіт за нарядом-допуском перевірити виконання вказаних у ньому заходів безпеки; особа, яка залучена до робіт за нарядом-допуском, повинна отримати  від відповідального  керівника робіт цільовий інструктаж щодо безпечного ведення робіт;

−       оглянути та звільнити робочу зону від сторонніх предметів, перевірити достатність освітлення робочої зони;

−       підібрати технологічне оснащення, інструмент, необхідні для виконання роботи, і перевірити їх на відповідність вимогам безпеки.

2.3. У разі виявлення несправностей інструменту, обладнання, засобів захисту не приступаючи до роботи, необхідно повідомити про це керівника робіт.

Виявлені порушення вимог безпеки повинні бути усунуті власними силами, а за неможливості зробити це працівники зобов’язані повідомити про них бригадиру чи керівнику робіт.

2.4. До проведення робіт електроприлади і обладнання з живленням від електричної мережі повинні бути знеструмлені, а також вивішені плакати з попереджувальним написом «Не вмикати! Працюють люди». Вентиляція ємності і періодичний аналіз повітря в ній повинні проводитись протягом усього часу ремонтних робіт. Місцевий вентиляційний відсмоктувач ємності, в якій мають проводитися роботи, необхідно заглушити від вентиляційної мережі інших ємностей.

2.5. До початку робіт у колекторі особи, відповідальні за проведення технологічного процесу на даній дільниці і за ведення ремонтних робіт, зобов’язані забезпечити:

а) повне звільнення колектора від продуктів;

б) надійне від’єднання колектора від трубопроводів шляхом закриття вентилів, засувок або кранів і встановлення на трубопроводах заглушок з вибитими на їх хвостовиках, що виходять назовні, порядковими номерами і наведенням тиску, на який вони розраховані;

в) вивішування на запірній і пусковій арматурі підвідних трубопроводів табличок з попереджувальним написом «Не відкривати! Працюють люди!»;

г) відкриття верхнього та нижнього люків для попереднього провітрювання, а також на весь час роботи;

д) проведення лабораторного аналізу повітряного середовища всередині колектора з відбором проб у верхній зоні на відстані не менше 1 м від нижнього люка і в нижній – на відстані не більше 0,2 м від днища;

є) наявність і справність інвентарю, а для роботи в колекторі та інших небезпечних місцях, де може створюватися вибухопожежонебезпечне середовище, також заходів, які виключають іскроутворення при проведенні ремонтних робіт і очищенні устаткування;

ж) наявність і справність переносних електросвітильників напругою
12 В відповідного виконання;

з) наявність і справність спецодягу, спецвзуття, захисних та запобіжних засобів, шлангового протигазу, рятувального поясу, сигнально-рятівної линви, що мають бирки з позначенням номера і дати випробування;

й) наявність плаката з написом «Ремонт – працюють люди!». Зняття кришки люка-лаза може проводитись тільки після звільнення ємності від продукту.

2.6. Не дозволяється застосовувати для вентиляції колектора балони зі стисненими газами.

2.7. На спецодяг надягнути рятівний пояс, пристебнутися до стержня сідла; до рятівного пояса міцно прикріпити рятівну мотузку; надягнути шланговий протигаз і переконатись у нормальному та достатньому надходженні повітря.

 

3. Заходи безпеки під чає роботи

3.1. Під час виконання роботи необхідно бути уважним, не відволікатися сторонніми справами і розмовами.

3.2. Необхідно беззастережно дотримуватися вимог інструкції по експлуатації обладнання та інструментів, що використовуються у роботі. Забороняється самостійно усувати неполадки в роботі обладнання.

3.3. Працівник повинен дотримуватися правил переміщення в приміщенні і на території, користуватися тільки відведеними для руху проходами. Не захаращувати встановлені проходи і проїзди.

3.4. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

3.5. Використовувати інструмент та пристосування тільки за призначенням.

3.6. Про всі помічені несправності на робочому місці необхідно негайно доповісти керівнику робіт і без його вказівки до роботи не приступати.

3.7. Щоб запобігти травмуванню і виникненню травмонебезпечних ситуацій, потрібно дотримуватися таких вимог:

−       працювати на справному устаткуванні, у разі виявлення несправностей повідомити безпосереднього керівника робіт або ліквідувати їх самому, якщо це входить у обов’язки працівника;

−       не працювати на устаткуванні зі знятими захисними огородженнями;

−       не відчиняти дверці електрошаф і не ремонтувати електроустаткування, не наступати на електропроводи;

−       не виконувати роботи, які не входять у обов’язки працівника;

−       спускати працівника в колектор за допомогою лебідки обережно, плавно, без різких гальмувань.

3.8. Вимоги для працівників, які забезпечують нагляд:

−       стежити за сигнально-рятівною линвою, повільно стравляти її при спусканні або вибирати при підніманні. Другий кінець надійно закріпити, щоб запобігти її падінню в колектор;

−       не натягувати надмірно сигнально-рятівну линву та шланг протигаза, тому що це ускладнює працівникові роботу в колекторі. Довжина сигнально-рятівної линви повинна бути не менше 10 м та на 2 м більшою за висоту колектора;

−       стежити за шлангом протигаза, щоб він не перегинався і не перекручувався. При довжині шланга понад ніж 10 м подавати повітря за допомогою повітродувки, яка приводиться в дію електродвигуном;

−       безпосередньо вести нагляд за працюючим в колекторі, зв’язок з ним здійснювати за допомогою рятівної мотузки, посмикуванням за яку працюючий має подавати умовний сигнал про те, що робота йде нормально;

−       у разі неотримання відповіді від працюючого або виникнення будь-яких порушень (несправності шланга, поганого самопочуття тощо) негайно потрібно вживати заходів щодо витягання працівника із колектора.

3.9. Вимоги до працюючого в колекторі:

−       постійно подавати умовний сигнал про хід роботи і самопочуття працівникові, що забезпечує нагляд;

−       не відстібати рятівну мотузку і не залишати сідло, не працювати без протигазу при наявності діоксиду вуглецю вище допустимого рівня.

3.10. Шланговий протигаз з міцно прилягаючим шоломом-маскою та відрегульованою подачею повітря працівник одягає безпосередньо перед тим, як спуститись до колектора. Герметичність складання, припасування протигаза та справність повітродувки перевіряє особа, відповідальна за виконання робіт. Забірний патрубок шланга протигаза виводять назовні не менше ніж на 2 м та закріплюють в зоні чистого повітря, при цьому шланг необхідно розмістити так, щоб виключити можливість перекриття доступу повітря внаслідок перепинання, перекручування або перетискування при наїзді транспортних засобів, переході людей тощо.

3.11. Рятувальну линву прив’язують до кільця поясу та пропускають крізь кільце, закріплене на схрещених шлейках на рівні лопаток з таким розрахунком, щоб у разі евакуації потерпілого з колектора за допомогою рятувальної линви положення його тіла було б вертикальним – головою догори.

Вільний кінець линви повинен бути виведений назовні та надійно закріплений. Вузли на линві роблять на відстані 0,5 м між собою.

3.12. У випадку роботи із застосуванням ПШ-2 на кожного працюючого окрім дублера повинен бути призначений працівник, який спостерігає за роботою повітродувки.

3.13. Дублер зобов’язаний бути в тому ж спорядженні, що і працюючий усередині колектора.

3.14. При виявленні будь-яких несправностей (прокол шлангу, зупинка повітродувки, обрив рятувальної линви тощо), а також при спробі працюючого зняти шолом-маску протигаза робота усередині колектора має бути призупинена, а працюючого треба підняти з колектора.

3.15. У разі втрати працюючим в колекторі свідомості дублер зобов’язаний негайно підняти потерпілого з нього. При необхідності спуститись до колектора для рятування потерпілого дублер терміново викликає допомогу і лише після її прибуття спускається до нього.

3.16. Якщо під час роботи в колекторі робітник відчує слабкість, він зобов’язаний подати сигнал спостерігачеві, припинити роботу та піднятись з колектора.

3.17. Тривалість одноразового перебування працюючого в протигазі не повинна перевищувати 15 хвилин з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше 15 хвилин.

3.18. Роботи всередині колекторів, в яких можливе утворення вибухопожежонебезпечних сумішей, повинні виконуватись за допомогою інструменту та інвентарю, які виключають можливість іскроутворення. Виконання робіт усередині подібних колекторів в комбінезонах, куртках та іншому одязі з матеріалів, що електризуються, не дозволяється.

3.19. При очищенні колекторів забороняється використовувати обдування стисненим повітрям щоб уникнути утворення вибухонебезпечних сумішей.

3.20. Вмикати до мережі електроінструмент, прилади електроосвітлення та інші струмоприймачі за тимчасовими схемами через автотрансформатори, дросельну котушку, резистор, потенціометр не дозволяється.

3.21. Трансформатор для переносних електросвітильників повинен встановлюватись поза ємністю, його корпус і вторинна обмотка повинні бути заземлені.

Безпосереднє скручування проводів та кабелів з гарячими, вологими, замащеними поверхнями не допускається.

3.22. Працівник, що спускається до колектора або піднімається з нього, не повинен тримати в руках жодних предметів. Всі необхідні матеріали та інструмент слід спускати чи, відповідно, приймати від нього в спеціальній сумці або інструментальному ящику.

3.23. Вогневі роботи в колекторах виконуються при повністю відкритих люках (лазах) та в умовах повітрообміну, який забезпечує повітряний режим в зоні праці у відповідності з вимогами норм.

Поєднувати вогневі роботи всередині колектора з іншими видами ремонтних робіт не дозволяється.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Особа, відповідальна за проведення робіт, повинна особисто перевірити відсутність людей, а також інвентарю та інструмента всередині колектора, дати письмовий дозвіл на зняття заглушок, встановлених на комунікаціях, та на закриття люків.

4.2. Оглядові колодязі повинні перекриватись чавунними (бетонними) кришками.

4.3. Прибрати інвентар у відведене місце. Повідомити особу, що відповідає за виконання робіт, про закінчення робіт у колекторі.

4.4. Зніміть спецодяг та засоби індивідуального захисту, прийміть душ.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу; за необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

−   негайно припинити роботу;

−   вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

−   за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої медичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) у разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід надати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника по усуненню аварійної ситуації.