Інструкція з охорони праці для машиніста бульдозера

 

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

 

Інструкція з охорони праці № ___
для машиніста бульдозера

 

1. Загальні положення

1.1. Інструкція поширюється на всіх працівників, що працюють за професією «машиніст бульдозера», робота яких пов’язана з плануванням місцевості та проммайданчиків, засипанням ям, траншей і котлованів, улаштуванням траншей та котлованів, будівництвом і ремонтом доріг. Вона містить вимоги безпеки для машиніста бульдозера або інших працівників, які виконують роботи машиніста за суміщенням.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. Інструкція є внутрішнім нормативним актом з охорони праці підприємства, що діє на всій його території, в усіх структурних підрозділах або в місцях, де працівники виконують роботи за завданням керівника робіт.

1.4. Робочим місцем машиніста є кабіна бульдозера.

1.5. Бульдозер має бути укомплектований:

−       аптечкою домедичної допомоги;

−       технічною документацією на бульдозер;

−       інструкцією з охорони праці;

−       необхідним справним інструментом і пристроями;

−       засобами пожежогасіння – вогнегасником, лопатою, кошмою.

1.6. До роботи машиністом бульдозера допускають осіб, які пройшли:

−       відповідну професійну підготовку;

−       попередній медичний огляд та згідно з висновком медичної комісії придатні до роботи за професією «машиніст бульдозера»;

−       вступний інструктаж з охорони праці;

−       спеціальне навчання і перевірку знань із питань охорони праці з оформленням протоколу засідання комісії встановленої форми;

−       первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці.

1.7. Машиніст після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи проходить під керівництвом кваліфікованого працівника стажування протягом не менше ніж 2–15 змін або дублювання протягом не менше ніж 6 змін.

1.8. Машиніст зобов’язаний:

−       виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

−       не перебувати на робочому місці у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння;

−       дотримуватися вимог охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки;

−       працювати в необхідних засобах індивідуального захисту (ЗІЗ);

−       своєчасно проходити періодичний медичний огляд;

−       працювати тільки справним інструментом;

−       виконувати лише ту роботу, яку доручив йому керівник робіт; за потреби звернутися до керівника робіт за роз’ясненням;

−       сповіщати свого керівника про будь-яку ситуацію, що загрожує життю і здоров’ю людей; кожний нещасний випадок, який стався на виробництві; виявлені несправності; погіршення стану свого здоров’я;

−       без дозволу керівника робіт не залишати робоче місце.

1.9. Основні небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть діяти на машиніста бульдозера, – підвищений рівень шуму й вібрації.

1.10. Машиніста забезпечують костюмом бавовняним, черевиками шкіряними, чоботами кирзовими, рукавицями комбінованими, рукавицями КР, жилетом сигнальним, каскою захисною з підшоломником, окулярами захисними, респіратором пилозахисним, вкладишами протишумовими або навушниками. Взимку додатково: курткою утепленою, штанами утепленими, чоботами утепленими.

Спецодяг має бути чистим, підібраним за розміром, застебнутим на всі ґудзики, не має затрудняти рухів під час роботи.

1.11. Машиніст бульдозера повинен дотримуватися санітарних норм і правил особистої гігієни:

−       утримувати робоче місце в чистоті;

−       не мити руки та не чистити одяг горючими рідинами;

−       пити воду тільки з установлених питних установок;

−       перш ніж їсти, вимити руки з милом;

−       зберігати та вживати їжу у спеціально обладнаному для цього приміщенні;

−       за ознак захворювання негайно повідомити про це керівнику робіт і, за потреби, звернутися до лікаря;

−       після закінчення робочої зміни вимити руки з милом, за можливості прийняти душ.

1.12. За порушення вимог цієї інструкції машиніст несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Отримати наряд (письмовий або усний) із зазначенням заходів безпеки під час його виконання.

2.2. Надягти ЗІЗ так, щоб унеможливити захоплення спецодягу частинами машин, механізмів, устатковання.

2.3. Ознайомитися з усіма записами в бортовому журналі, зробленими за час його відсутності, та поставити підпис про приймання зміни.

2.4. Перед початком роботи машиніст бульдозера має перевірити:

−       справність двигуна, ходової частини;

−       наявність і справність усіх огороджень на рухомих частинах;

−       надійність роботи рульового керування, гальмівної системи, сигналізації, освітлення;

−       дію важелів керування на холостому ходу та в робочому русі;

−       наявність мастила в усіх рухомих з’єднаннях; за потреби змастити вузли за вказівками в карті змащення;

−       рівень пального у баку (лише мірною лінійкою), води в системі охолодження;

−       надійність затяжки всіх зовнішніх кріплень.

2.5. Якщо машиніст виявив порушення у роботі бульдозера, він повинен повідомити про це керівнику робіт або механіку. Розпочинати роботу можна лише після того, як усунуть неполадки.

2.6. Перед початком роботи переконатися у достатній освітленості робочого місця, а також наявності освітлення на бульдозері, справності сигнального та блокувального обладнання, контрольно-вимірювальних приладів.

2.7. Перш ніж запустити двигун, переконатися, що важелі перемикання передач перебувають у нейтральному положенні, гальмо стоянки затягнуте, а також у відсутності сторонніх предметів на обертових частинах.

2.8. Під час перевірки стану акумуляторних батарей упевнитися, що вентиляційні отвори в пробках батарей не забиті, що забезпечує вентиляцію банок акумуляторної батареї. Під час цієї операції заборонено курити та користуватися відкритим вогнем.

2.9. Перед початком руху з місця переконатися, що поруч немає людей, а також, що на гусеницях та на шляху руху немає сторонніх предметів. Машиніст має подати звуковий сигнал, що попереджає людей, які перебувають поруч, про початок руху.

2.10. Під час посадки в бульдозер або виходу з кабіни користуватися сходами, тримаючись за поручні. Вистрибувати з майданчиків або гусениць бульдозера заборонено.

2.11. Про всі виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструментів, засобів захисту тощо, які неможливо усунути самостійно, машиніст бульдозера, не беручись до роботи, повинен повідомити керівнику робіт.

 

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Перед початком руху бульдозера переконатися, що проїзд вільний, а в зоні роботи немає людей. Після цього дати попереджувальний звуковий сигнал.

3.2. Заправляти бульдозер паливом, мастильними матеріалами дозволено тільки після зупинки двигуна.

Під час заправлення бульдозера пально-мастильними матеріалами заборонено курити, наближатися до машини з джерелами відкритого вогню. Якщо паливо потрапило на деталі бульдозера, їх слід насухо витерти обтиральним матеріалом.

Якщо пально-мастильні матеріали пролилися на землю, засипати це місце землею (піском).

3.3. Зберігати в кабіні бульдозера легкозаймисті речовини, залишати в кабіні та на двигуні забруднені маслом або паливом обтиральні матеріали заборонено.

3.4. Кабіна має бути вільною від предметів, що заважають працювати. Перебувати в кабіні бульдозера стороннім особам заборонено. Панель управління, важелі, педалі мають бути чистими й сухими.

3.5. При переміщенні бульдозера своїм ходом із виїздом на автодороги необхідно дотримуватися правил дорожнього руху.

3.6. Під час проїзду залізничної колії в місцях, позначених дорожніми знаками «залізничний переїзд», слід бути обережним. Навісне обладнання має бути піднятим і надійно закріпленим. Під час проїзду залізничних переїздів не дозволено перемикати передачі швидкості.

3.7. Перш ніж засипати котловани, траншеї, упевнитися, що там немає людей, обладнання, інструментів. Під час переміщення ґрунту не допускати повороту бульдозера із завантаженим відвалом.

3.8. Під час руху по насипах висотою понад 1,5 м бульдозер не має наближатися до брівки схилу ближче ніж на 1 м. Відвал не має висуватися за брівку насипу.

3.9. Переміщувати та встановлювати бульдозер поблизу виїмок дозволено за умови, якщо машиніст дотримуватиметься відстані від підошви схилу виїмки до найближчої гусениці не менше встановлених нормативів.

Якщо дотриматися необхідних відстаней неможливо, схил виїмки слід надійно укріпити.

3.10. Заборонено:

−       працювати на бульдозері вздовж крутих схилів, на глинястих ґрунтах під час дощу, в межах призми обрушення ґрунту;

−       переміщувати ґрунт на підйом чи під уклон більше ніж на 30°; працювати на косогорах, що мають поперечний схил більше ніж на 30°;

−       залишати бульдозер із працюючим двигуном і піднятим ножем;

−       перебувати під піднятим ножем;

−       працювати на бульдозері поперек крутих схилів при кутах, не передбачених інструкцією заводу-виробника;

−       працювати на бульдозері без блокування, що унеможливлює запуск двигуна за увімкненої коробки передач, і за відсутності пристрою для запуску двигуна з кабіни.

3.11. Якщо під час роботи машиніст виявив підземні споруди або невідомі предмети, він повинен припинити роботу та доповісти про це керівнику робіт.

3.12. Для ремонту, змащування та регулювання бульдозера його необхідно встановити на горизонтальному майданчику, двигун вимкнути, а ніж опустити на землю або спеціально призначену опору. Заборонено проводити ремонтні роботи та роботи з технічного обслуговування бульдозера на проїзній частині дороги. У разі аварійної зупинки бульдозера на похилому майданчику вжити заходів, що унеможливлюють мимовільний його рух під ухил.

3.13. Умови та чинники, за яких роботу необхідно припинити:

−       якщо виявили конструктивні недоліки, недосконалості, недостатню надійність засобів виробництва;

−       за незадовільного стану виробничого середовища;

−       якщо засоби колективного й індивідуального захисту не відповідають установленим вимогам та/або їх недостатньо;

−       за раптового погіршення стану здоров’я.

3.14. Якщо стався нещасний випадок чи раптове захворювання, порушився технологічний процес, виявили несправності обладнання, устатковання, пристроїв, інструменту, засобів захисту, а також якщо виникли небезпечні та/або шкідливі виробничі чинники, що загрожують життю і здоров’ю працівників, – негайно припинити роботу. Повідомити про те, що сталося, керівнику робіт та надалі виконувати його вказівки.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Бульдозер зупинити на горизонтальному майданчику або у спеціально відведеному місці, ніж опустити на ґрунт, двигун заглушити, важелі органів керування поставити в нейтральне положення.

4.2. Очистити ходову частину від бруду. Інструмент має бути чистим та складеним у ящик. Вхідні сходи та поручні також необхідно очистити від бруду та пролитих паливно-мастильних матеріалів.

4.3. У холодну пору року злити воду з радіатора бульдозера й дати двигуну попрацювати без води декілька хвилин.

4.4. Зняти спецодяг, оглянути його та повісити у спеціально призначене для зберігання місце. За потреби одяг і взуття слід висушити чи здати у ремонт або на чищення.

4.5. Вимити руки й обличчя теплою водою з милом, за можливості прийняти душ.

4.6. Про всі виявлені недоліки повідомити керівнику робіт.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Ознаки можливих аварійних ситуацій:

−       поява незвичних сторонніх звуків – стукотів, ударів, скреготу, свисту під час роботи двигуна, гідросистеми, тросо-блокового керування або ходової частини бульдозера;

−       їдкий запах, запах гару, диму, горілої ізоляції тощо;

−       мимовільне вимикання механізмів від вібрації і струсів.

5.2. У разі пожежі на бульдозері машиніст повинен зупинити бульдозер, надійно його загальмувати, заглушити двигун і розпочати гасити пожежу наявними засобами пожежогасіння.

5.3. У разі аварії та/або ситуації, що може до неї призвести, негайно повідомити керівнику робіт.

5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) − почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь − некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) − виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід надати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.