Інструкція з охорони праці під час робіт на заточувальному верстаті

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № __

під час робіт на заточувальному верстаті

 

1. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на працівників, що працюють на підприємстві, та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до вимог охорони праці і правил поводження під час виконання ними робіт та користування засобами індивідуального і колективного захисту.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міненерговугілля від 19.12.2013 № 966, Правил охорони праці під час роботи з абразивним інструментом, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22.10.2012 № 1277, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. Працівник, який виконує роботу на заточувальному верстаті (далі – заточувальник), проходить інструктаж за цією інструкцією перед початком роботи (первинний), а потім через кожні три місяці (повторний). Результати інструктажу заносять до Журналу реєстрації інструктажів із питань охорони праці на робочому місці. У журналі після проходження інструктажу має бути підпис особи, яка інструктує, та заточувальника.

1.4. До роботи на заточувальному верстаті не допускають осіб, молодших 18 років. Працювати на заточувальному верстаті може особа, яка пройшла спеціальне навчання з безпечної роботи на верстаті, вступний інструктаж із охорони праці, інструктажі на робочому місці (первинний, повторний) та інструктаж із пожежної безпеки. Перед тим, як працівника допустять до самостійної роботи, він має пройти стажування на робочому місці. Працівника допускають до самостійної роботи при позитивних результатах стажування, перевірки вміння та навичок безпечного виконання робіт.

1.5. Працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я довколишніх під час будь-яких робіт чи коли перебуває на території Підприємства.

1.6. Заточувальник зобов’язаний:

−       виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

−       виконувати лише ту роботу, яку доручив йому керівник та з якої він пройшов інструктаж;

−       виконувати вимоги нормативно-правових актів із охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;

−       не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці та пожежної безпеки;

−       не допускати присутності на своєму робочому місці сторонніх осіб;

−       постійно пам’ятати про особисту відповідальність за дотримання правил охорони праці, пожежної безпеки;

−       знати, де зберігають медичну аптечку, та вміти надавати потерпілому домедичну допомогу у разі нещасного випадку;

−       знати розташування первинних засобів пожежогасіння та вміти ними користуватися;

−       користуватися за призначенням спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту;

−       знати та виконувати вимоги інструкції підприємства-виробника з експлуатації заточувального верстата;

−       виконувати вимоги технологічного процесу.

1.7. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть діяти на заточувальника:

−       захаращеність робочого місця;

−       відсутність спеціальних пристосувань, інструменту, обладнання;

−       підвищена запиленість робочої зони;

−       підвищена температура обладнання, матеріалів;

−       підвищений рівень шуму, вібрації на робочому місці;

−       незахищені струмопровідні частини електрообладнання;

−       незахищені частини верстата, які обертаються;

−       недостатня освітленість робочої зони;

−       частини обладнання, що розлітаються (абразивний круг).

1.8. Заточувальнику видають спецодяг та інші засоби індивідуального захисту відповідно до чинного законодавства.

1.9. Верстат має містити захисне заземлення.

1.10. Абразивний інструмент і елементи його кріплення необхідно огородити захисними кожухами, міцно закріпленими на верстаті.

1.11. Зазор між кругом і верхньою кромкою рухомого кожуха, а також між кругом та запобіжним козирком має бути не більше ніж 6 мм.

У міру спрацювання абразивного круга захисний козирок має увесь час опускатися так, щоб зазор між кругом і верхньою кромкою рухомого кожуха був постійним.

1.12. Щоб утримувати вироби, які подають до заточувального круга вручну, потрібно застосовувати підручники або пристрої, що їх замінюють. Підручники мають бути пересувними, що дозволяє встановлювати їх в необхідному положенні в міру спрацювання круга. По краях підручників із боку шліфувального круга не має бути вибоїн, відколів та інших дефектів.

1.13. Зазор між краєм підручника і робочою поверхнею круга має бути менше половини товщини оброблюваного виробу, але не більше ніж 3 мм. Край підручника з боку круга має бути без вибоїн, відколів та інших дефектів.

1.14. Підручник встановлюють так, щоб дотик виробу до круга відбувався вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, але не більше ніж на 10 мм.

1.15. Захисний екран заточувального верстата має бути зблокованим із пусковим пристроєм, щоб унеможливити пуск верстата за піднятого (відведеного) екрана. Скло захисного екрана має бути виготовлене з матеріалу, що дозволяє йому витримувати сильні удари. У разі розбиття воно не має розпадатися на осколки.

1.16. Перед встановленням усі абразивні круги необхідно збалансувати. У разі дисбалансу круга його потрібно повторно збалансувати.

Незбалансований круг спричиняє вібрацію, що небезпечно для заточувальника.

1.17. Аби запобігти розриву абразивного інструмента під час роботи, перед тим, як установити, його оглядають, простукують дерев’яним молотком – випробують на механічну міцність.

1.18. Щоб перевірити, чи є в інструменті тріщини, потрібно простукувати дерев’яним молотком вагою 200–300 г.

1.19. Під час установлення абразивного круга між фланцями і кругом необхідно встановлювати прокладки з картону товщиною 0,5–1,0 мм. Прокладки мають виступати за фланець по всій окружності не менше ніж на 1 мм. Після того, як установили та закріпили шліфувальний круг, він не має містити радіальне або осьове биття.

1.20. Кріпильний інструмент має бути справним і відповідати своєму призначенню.

1.21. Випробування, встановлення і правку абразивних кругів проводять спеціально призначені та підготовлені працівники.

1.22. Абразивне обладнання з магнітним столом необхідно забезпечити бортовими металевими огородженнями, щоб запобігти викиданню деталі при несправному електромагніті.

1.23. Біля кожного заточувального верстата чи групи верстатів, на яких виконують роботу кругами різного діаметра, на видному місці вивішують таблички. У них вказують допустиму робочу обертову швидкість використовуваних кругів і числа обертів за хвилину шпинделя верстата.

1.24. При зміні діаметра круга внаслідок його спрацювання число обертів круга можна збільшити, але так, щоб не перевищувати колову швидкість, допустиму для цього круга.

1.25. Після заміни круга обов’язково перевірити верстат на холостому ході упродовж 3–5 хв. При цьому потрібно перебувати збоку від небезпечної зони можливого розриву абразивного круга.

1.26. На кожному абразивному крузі, який після отримання його із заводу-виробника пройшов випробування, необхідно зробити відмітку фарбою або на його неробочу поверхню потрібно наклеїти спеціальний ярлик. На цьому ярлику зазначають порядковий номер круга, дату проведення випробування, умовний знак або підпис працівника, який відповідає за проведення випробувань.

1.27. Заборонено експлуатувати круги з тріщинами на поверхні, а також круги, які не мають відмітки про випробування на механічну міцність або з простроченим терміном зберігання.

1.28. Абразивний інструмент має відповідати нормативно-технічній документації на нього – стандартам, технічним умовам тощо – і технологічній документації на проведення конкретної роботи.

1.29. Випробування кругів на механічну міцність необхідно виконувати в камерах на спеціально призначених для цього стендах. Їх конструкція має забезпечувати поступову і плавну зміну швидкості обертання.

1.30. Під час випробування камери мають бути наглухо закритими. Тріщини й інші пошкодження на камері не допускаються.

1.31. Випробувальні стенди необхідно періодично оглядати – не рідше разу на місяць. Якщо виявили несправності, їх потрібно негайно ремонтувати.

1.32. На шліфувальних і відрізних кругах діаметром 250 мм і більше, а також на шліфувальних кругах для роботи на ручних шліфувальних машинах необхідно нанести кольорові смуги, що характеризують швидкість обертання кругів:

●       жовта – 60 м/с;

●       червона – 80 м/с;

●       зелена – 100 м/с;

●       зелена і синя – 120 м/с.

Кольорові смуги можна наносити на етикетку, якщо її міцно скріплено з кругом.

1.33. За порушення цієї інструкції заточувальник несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Надягти й упорядкувати спецодяг. Застібнути спецодяг на всі гудзики та не допускати, щоб звисали кінці одягу. Прибрати волосся під головний убір.

2.2. Приготувати захисні окуляри, рукавички.

2.3. Підготувати верстат до роботи.

2.4. Перевірити наявність і справність:

−       захисних кожухів, приводних ременів, а також струмопровідних частин електричної апаратури – пускачів, рубильників, кнопок тощо;

−       заземлювальних пристроїв;

−       устаткування та кріплення круга;

−       кріпильного інструмента та пристосувань;

−       закріплення абразивного круга.

2.5. Оглянути абразивний інструмент, зокрема і перед тим, як його установлювати. Заборонено експлуатувати абразивний інструмент із тріщинами на поверхні, а також який не має відмітки про випробування на механічну міцність або з простроченим терміном зберігання.

2.6. Перевірити справність верстата на холостому ході упродовж 3–5 хв. При цьому потрібно перебувати збоку від небезпечної зони можливого розриву абразивного круга. Розпочинати роботу лише після того, як переконалися, що круг не має биття.

2.7. Розкласти інструмент і устаткування у зручному для користування порядку.

2.8. Не розпочинати роботу, якщо виявили несправності, повідомити про них керівнику робіт.

 

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Тримати руки подалі від обертових частин верстата (абразивного круга). Пам’ятати, що внаслідок великої швидкості обертання заточувальних кругів та їх твердості навіть миттєвий дотик до них руками спричиняє пошкодження шкіряного покриву.

3.2. Працювати у захисних окулярах.

3.3. Стояти збоку, а не навпроти абразивного круга.

3.4. Заточувальний предмет підводити до круга плавно, без ударів; натискати на круг без зусилля.

3.5. Правку кругів виконувати алмазними олівцями, металевими роликами, металокерамічними дисками.

3.6. Переставляти підручник можна лише після того, як зупинили верстат.

3.7. Під час заточування інструмента з охолоджувальною рідиною стежити за тим, щоб рідина омивала абразивний круг по всій його робочій поверхні та своєчасно відводилася.

3.8. Якщо заточувальний верстат, призначений для мокрого заточування, працював без охолодження, то за переходу на мокре заточування роботу починати після того, як круг остигне.

3.9. Під час роботи кругами, призначеними для роботи боковими торцевими поверхнями, стежити, щоб затискні фланці не торкалися заточувального інструмента чи пристосування.

3.10. У разі залишення робочого місця (навіть короткочасно) вимкнути верстат.

3.11. Під час роботи на заточувальному верстаті заборонено:

−       користуватися абразивними кругами з тріщинами або вибоїнами;

−       користуватися абразивними кругами, що не мають відповідного маркування виробника;

−       користуватися абразивними кругами, діаметр яких не відповідає паспортним вимогам виробника заточувального верстата;

−       виконувати роботу боковими поверхнями кругів, які спеціально не призначені для такого виду робіт;

−       утримувати інструмент руками у висячому положенні. Щоб утримувати вироби, які подають до заточувального круга вручну, потрібно застосовувати підручники або пристрої, що їх замінюють;

−       відкривати та знімати огородження і запобіжне устаткування;

−       визначати на дотик гострість та рівність заточених інструментів;

−       гальмувати круг, який обертається, – натискати на нього яким-небудь предметом;

−       проводити правку кругів зубилом або іншим інструментом;

−       видаляти руками абразивний і металевий пил. Це слід робити щіткою;

−       курити, їсти.

3.12. Заборонено працювати на верстаті, якщо виникла хоча б одна з таких несправностей:

−       пошкодився кабель електроживлення;

−       пошкодилися пускові органи;

−       з’явився дим або специфічний запах, характерний для ізоляції, що горить;

−       з’явився підвищений шум, стукіт, вібрація;

−       послабилося кріплення захисного огородження;

−       пошкодився заземлювальний пристрій.

3.13. Верстат необхідно вимкнути, якщо:

−       з’явилося биття (вібрація) круга;

−       припинилася подача струму;

−       потрібно змінити круг або деталь, яку обробляють;

−       потрібно провести ремонт, чищення та змащення верстата, а також прибрати відходи;

−       виявили несправності пристроїв та електродвигуна.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Відключити верстат від електромережі.

4.2. Навести лад на робочому місці, очистити верстат від бруду.

4.3. Прибрати інструмент, пристосування.

4.4. Зняти спецодяг й інші засоби індивідуального захисту та скласти їх у відведене для них місце.

4.5. Помити обличчя та руки з милом, за можливості, прийняти душ.

4.6. Повідомити керівнику робіт про всі недоліки, які виявили під час роботи.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Негайно вимкнути верстат, огородити небезпечну зону, не допускати до неї сторонніх осіб. Повідомити про те, що сталося, керівнику робіт.

5.2. Якщо під час роботи стався нещасний випадок, заточувальник зобов’язаний зберегти обстановку в робочій зоні та устаткування такими, якими вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), вжити заходів, щоб запобігти подібним інцидентам у майбутньому, поінформувати про подію керівника робіт (іншу відповідальну особу підприємства) та надалі керуватися його вказівками.

5.3. Надання першої домедичної допомоги.

5.3.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) − почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь − некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) − виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4. Якщо виникла пожежа (ознаки горіння), повідомити про це керівнику та, за потреби, викликати представників оперативно-рятувальної служби за телефоном «101» або «112» та вжити можливих заходів для евакуювання людей, гасіння (локалізації) пожежі наявними засобами пожежогасіння і збереження обладнання. Дотримуватися порядку дій під час ліквідації пожежі. При цьому пам’ятати, що гасити електротехнічні пристрої, які перебувають під напругою, можна лише після того, як їх відключили від електромережі, та за допомогою вуглекислотних або порошкових вогнегасників, а в окремих випадках – сухим піском.

5.5. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.