Формування податкової накладної при оплаті від іншого ФОП

У вашій ситуації податкову накладну доцільно складати на фактичного отримувача послуг (того, кому виставлено рахунок), а з платником-«третією особою» краще врегулювати питання окремо документально; повертати кошти і оформляти як помилково отримані варто лише тоді, коли ви вирішите, що ці гроші не пов’язані з цією послугою і не зможете це документально виправити.

Обґрунтування

1. Хто є покупцем для ПДВ. Покупцем за операцією є особа, на яку виставлено рахунок і якій фактично надаються послуги. Оплата може бути здійснена третьою особою, але це не змінює того, хто є стороною договору. Такий підхід випливає з норм цивільного права про можливість виконання грошового зобов’язання третьою особою, зокрема стаття 528 ЦКУ дозволяє боржнику покласти виконання обов’язку на іншу особу, якщо зобов’язання не є суто особистим, а оплату послуг до таких не відносять (статтею 528 Цивільного кодексу України).

2. Обов’язок скласти ПН на отриманий аванс. Податкова накладна складається на суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс), на дату першої події. Норма прямо вказує, що ПН виписується на суму коштів, які зайшли на рахунок як аванс за товари/послуги, тобто прив’язка йде до операції постачання, а не до того, з якого саме рахунку вони сплачені (п. 201.7 Податкового кодексу України). Тому, якщо ви ідентифікуєте платіж як оплату рахунку за послуги конкретному контрагенту, ПН слід складати на цього контрагента, а не на ФОПа, який заплатив.

3. Що робити, якщо призначення платежу «ні ні про що». Якщо з платіжки неможливо однозначно встановити, що це оплата вашого рахунку за послуги конкретному замовнику, у вас два варіанти дій:

   • отримати від ФОПа-платника лист (або листи від обох сторін), де чітко зазначено, що платіж здійснено в оплату рахунку №… від … на користь такого-то замовника; тоді ви можете віднести кошти як аванс за цим договором і скласти ПН на замовника;
   • якщо ФОП не підтверджує, що це оплата конкретного рахунку, або виявляється, що це інший договір/інша особа, безпечніше повернути кошти як помилково отримані і не складати ПН, оскільки без чіткої прив’язки до постачання відсутній об’єкт оподаткування ПДВ.

4. Коли повернення коштів і «коригування» доречні. Повернення використовується як інструмент, коли:

   • немає або не можна підтвердити договірних відносин із платником та/або замовником;
   • платіж дійсно помилковий.
     У такому разі операція не пов’язується з постачанням, об’єкта ПДВ немає, ПН не складається і, відповідно, немає що коригувати. Якщо ж ви вже склали ПН на цю суму, а потім вирішили повернути кошти як помилкові, тоді слід скласти розрахунок коригування до такої ПН на дату повернення згідно з механізмом коригування податкових зобов’язань, встановленим статтею 192 ПКУ (пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ).

5. Практичний підхід з урахуванням податкових ризиків. З позиції контролюючих органів і практики ПДВ-обліку безпечніше:

   • за можливості підтвердити документально, що гроші сплачені в рахунок конкретного договору, і скласти ПН на замовника послуг;
   • якщо це неможливо, повернути кошти як помилково отримані.
     Такий підхід дозволяє уникнути спорів щодо об’єкта оподаткування і підстав для ПН, зважаючи на те, що без належного зв’язку з постачанням будь-якого «нав’язування» ПДВ є ризиковим з точки зору пункту 185.1 ПКУ, який визначає об’єкт оподаткування як операції з постачання, а не будь-яке надходження коштів.

У підсумку, оптимально спочатку документально «прив’язати» платіж до послуг конкретного замовника і скласти ПН саме на нього, а якщо це неможливо або сторони не погоджуються, тоді розглядати повернення коштів як помилкового платежу без формування ПН.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?