Можливість надання послуг психотерапевта ФОП при штатній роботі

Так, це можливо, але лише за умови правильно розмежованих ролей, відсутності конфлікту інтересів і відсутності ознак прихованих трудових відносин у договорі ФОП–медцентр.

Обґрунтування

1. Поєднання статусу найманого працівника і ФОП не заборонене. Законодавство не містить заборони для однієї й тієї ж фізособи одночасно бути штатним працівником юрособи та надавати їй послуги як підприємець за цивільно-правовим договором, якщо цей договір не дублює трудові функції і регулюється нормами Цивільного кодексу України, а трудові відносини — Кодексом законів про працю (Кодекс законів про працю, Цивільний кодекс України).

2. Послуги як ФОП мають відрізнятися від трудових обов’язків. Якщо в трудовому договорі лікар виконує функції психіатра (діагностика психічних розладів, призначення лікування тощо), то в агентському чи іншому цивільно-правовому договорі як ФОП-психотерапевт слід чітко зафіксувати інший предмет: наприклад, надання певних психотерапевтичних сесій, супервізій чи вузьких методик, які не входять до його посадової інструкції, щоб уникнути перекваліфікації ЦПД у трудові відносини.

3. Потрібно уникнути самопредставництва при підписанні договору. Одна й та сама особа не може підписувати договір одночасно з боку ТОВ (як директор або інший уповноважений працівник) і з боку ФОП, оскільки представник не може вчиняти правочин у власних інтересах, діючи як представник іншої сторони, що відповідає обмеженням ст. 238 ЦКУ (Цивільний кодекс України, ст. 238). Тому від імені медичного центру договір має підписати інша належно уповноважена особа.

4. Медична ліцензія та відповідність вимогам до медпрактики. Психотерапевтичні послуги з медичним змістом відносяться до медичної практики, яка підлягає ліцензуванню згідно з Законом № 222-VIII та Ліцензійними умовами, затвердженими постановою КМУ № 285-2016-п. Тому такі послуги можуть надаватися або в межах ліцензії ТОВ (як місце провадження медпрактики ліцензіата), або за наявності окремої ліцензії у ФОП, якщо він фактично здійснює власну медичну практику.

5. Особливий статус психіатричної допомоги. Діагностика психічних розладів і рішення про примусову психіатричну допомогу є виключною компетенцією лікаря-психіатра, яка реалізується в межах його професійних повноважень і регулюється спеціальним законом про психіатричну допомогу (Закон № 1489-14). Тому доцільно чітко розмежувати: що саме він робить як штатний психіатр (за трудовою функцією), а що — як ФОП-психотерапевт, щоб не змішувати відповідальність і види допомоги.

Фінальне рішення про таку схему варто оформити через чіткий розподіл функцій у трудовому договорі та в агентському/цивільно-правовому договорі і забезпечити підписання договору з боку медичного центру іншою уповноваженою особою.