Уволення працівниці в декреті: права, процедури та компенсації

Можливі два варіанта: звільнення працівниці за власним бажанням або звільнення за ініціативою роботодавця з обов'язковим працевлаштуванням.

Якщо працівниця погодиться- можна звільнити її за її власним бажанням (ст.38 КЗпП, поважні причини) або за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП). В цьому випадку вона пише заяву, керівник видає наказ. В день звільнення працівниці виплачується компенсація за всі невикористані відпустки.

Якщо підприємство повністю ліквідується, працівницю, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 3 років, можна звільнити за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231- у зв’язку з ліквідацією підприємства. Сам факт того, що на момент звільнення дитині лише 2 роки, не є перешкодою, оскільки ч. 3 ст. 184 КЗпП встановлює виняток із загальної заборони звільнення жінок, які мають дітей до 3 років, саме у випадку повної ліквідації підприємства.

Водночас при такому звільненні роботодавець має забезпечити обов’язкове працевлаштування працівниці. Тому просто видати наказ про звільнення у зв’язку з ліквідацією та запропонувати їй самостійно звернутися до центру зайнятості не можна. Потрібно документально підтвердити виконання роботодавцем обов’язку щодо працевлаштування.

При звільненні за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП працівниці обов’язково виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП. Те, що протягом тривалого часу вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною і фактично не отримувала заробітну плату, не позбавляє її права на вихідну допомогу. Середній заробіток для цієї виплати визначається за правилами Порядку № 100 з урахуванням особливостей періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною.

Крім вихідної допомоги, при звільненні потрібно провести остаточний розрахунок та виплатити компенсацію за всі належні невикористані дні щорічної відпустки, якщо вони є.

Раді допомогти, звертайтесь ще!