Виплата за відпустку: відрахування та обмеження по сумі зарплати

Ні, автоматичного правила «10 місяців – відпустка повністю» немає, треба порахувати зароблені дні й порівняти з 56, а відрахування за «зайві» дні можливе тільки в межах, установлених законодавством про відпустки й утримання із зарплати.

Обґрунтування

1. Коли роботодавець може утримати відпускні за невідпрацьовані дні
У разі звільнення до закінчення робочого року, за який уже надано щорічну відпустку повної тривалості, роботодавець має право відрахувати із заробітної плати суму за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини року, але не в усіх випадках, адже перелік винятків наведений у ст. 22 Закону про відпустки.
Щоб вирішити, чи є у вас «зайві» 2 дні, слід:

• визначити кількість днів щорічної відпустки за повний робочий рік (у вас це 56 к. дн. для педпрацівника);
• розрахувати, скільки днів відпустки працівник встиг заробити з 01.09.2025 до 20.08.2026 пропорційно календарним дням відпускного стажу за цей період;
• порівняти зароблені дні з фактично використаними 56 днями і, якщо різниця > 0, саме за цю різницю можна нарахувати відрахування, за умови що підстава звільнення не входить до винятків зі ст. 22 Закону про відпустки.

2. Коли відрахування за перевикористану відпустку заборонені
Відрахування за дні щорічної відпустки, наданої в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не проводяться, якщо працівник звільняється, зокрема, у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу, переведенням на інше підприємство, відмовою від переведення в іншу місцевість, змінами в організації виробництва та праці (ліквідація, скорочення штату тощо), виходом на пенсію, направленням на навчання, тривалою непрацездатністю, поновленням іншого працівника, а також у разі смерті працівника, що прямо зазначено у ст. 22 Закону про відпустки.
Якщо ваша підстава звільнення не з цього переліку (наприклад, «за власним бажанням» чи «за угодою сторін»), відрахування за «перегуляні» дні дозволені.

3. Обмеження за сумою утримань із заробітної плати
Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті зарплати (включно з відпускними, аліментами, поверненням авансів тощо) не може перевищувати 20 % суми, що належить працівнику до виплати «на руки» після утримання податків, а в окремих прямо визначених законом випадках – 50 % чи 70 %, що встановлює ст. 128 КЗпП.
Тобто якщо після податків працівнику належить 3 000 грн:

• без його додаткової письмової згоди максимально можна утримати 600 грн (20 %), решта боргу погашається або наступними виплатами, або шляхом добровільного внесення в касу/на рахунок, або в судовому порядку;
• утримати 1 000 грн із цих 3 000 грн законно можна лише за наявності письмової заяви працівника про згоду на таке утримання понад загальний ліміт.

Ризики та нюанси: перевищення 20 % без спеціальної підстави або письмової згоди працівника розцінюється як порушення трудового законодавства й може стати підставою для донарахувань та штрафів при перевірці.

Дотримання порядку розрахунку «зайвих» днів і ліміту 20 % дає вам правомірну схему утримання відпускних при звільненні.