Звільнення працівниці під час відпустки: нюанси розрахунків і днів

Частково так, звільнити працівницю посеред відпустки можна, але дні відпустки і дати звільнення треба підлаштувати під фактично «зароблені» дні, і якщо вона заробила 13 к. дн., то, щоб не повертати гроші за 14-й день, логічно визначити датою звільнення саме останній «зароблений» день відпустки, а не пізнішу дату.

Обґрунтування

1. Звільнення під час відпустки за ініціативою працівника дозволене
Закон не забороняє звільнення за власним бажанням у період будь-якої відпустки, у тому числі щорічної. Обмеження ч. 3 ст. 40 КЗпП стосується лише звільнення з ініціативи роботодавця, а при власній ініціативі працівника воно не діє, тому працівницю можна звільнити в межах відпустки в обраний сторонами день.

2. Надана наперед щорічна відпустка і відрахування «зайвих» днів
Якщо за робочий рік відпустка надана повністю, а працівниця звільняється до закінчення цього робочого року, то дні, на які вона ще не набула права, вважаються наданими наперед. У разі звільнення до завершення робочого року роботодавець має право відрахувати із зарплати відпускні за дні, що припадають на невідпрацьовану частину року, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки, якщо підстава звільнення не входить до переліку винятків ч. 2 цієї статті.

3. Як «вкластися» у 13 або 14 календарних днів без повернення коштів
Ключова ідея:

• якщо працівниця фактично заробила 13 к. дн. на дату звільнення, то, щоб не було переплати, останнім днем відпустки і днем звільнення має бути 13-й день відпустки у цьому періоді, а не 14-й;
• якщо ви хочете «зарахувати» 14-й день як відпрацьований, треба, щоб до дати звільнення включно відпускний стаж дозволяв набути права на всі 14 к. днів.
  Практично це означає:
• якщо за розрахунком стажу на день, який ви плануєте як дату звільнення, право є лише на 13 к. дн., то за 14-й день доведеться або утримати відпускні при звільненні, або скоригувати дату звільнення так, щоб у відпускний стаж «докрутився» ще один день і працівниця набула права на всі 14 днів;
• при цьому утримання за «перегуляні» дні робиться саме при звільненні і саме за дні, що вийшли за межі належної тривалості відпустки за відповідний робочий рік, на що прямо вказує ст. 22 Закону про відпустки.

4. Алгоритм оформлення звільнення й корекції відпускних

1. Визначте точно, скільки днів щорічної відпустки працівниця має право використати на вибрану дату звільнення, з урахуванням того, що період відпустки входить до відпускного стажу (ст. 9 Закону про відпустки).
2. Якщо фактично оплачених днів більше, ніж зароблених на цю дату, у наказі про звільнення передбачте:
   • або утримання відпускних за невідпрацьовані дні (якщо підстава звільнення не входить до винятків ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки);
   • або зміну дати звільнення так, щоб усі оплачені дні стали «заробленими», і тоді утримань не буде.
3. У день звільнення проведіть повний розрахунок, включаючи:
   • зарплату до дати звільнення;
   • компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток (якщо є);
   • утримання відпускних за «перегуляні» дні, якщо такі залишилися, у межах загальних обмежень відрахувань із зарплати.

Рекомендація:
Порахуйте стаж так, щоб дата звільнення припала на останній день відпустки, за який працівниця вже набула право, і саме цю дату вкажіть як останній день відпустки й день звільнення, тоді потреби повертати гроші за «зайвий» день не буде.

Якщо дасте точну дату, яку хочете поставити як день звільнення, можна розрахувати, чи перекриває вона всі 14 днів або лише 13.