Правила прийняття сумісника та оформлення робочого часу

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.Тобто, відповідно до цієї норми КЗпП працівники можуть виконувати роботу за сумісництвом на іншому або тому ж підприємстві, крім основного місця роботи. Робота за сумісництвом має проводитись у вільний від основної роботи час (Ст. 102-1 КЗпП). У разі прийняття на роботу за сумісництвом ця умова трудового договору зазначається в заяві та наказі про прийняття. Оскільки сумісники працюють у вільний від основнї роботи час, то як правило їм встановлюють неповний робочий час. Відповідно до ст. 56 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. При чому неповний робочий час може встановлюватись як на певний період, так і безстроково. Тобто у разі встановлення неповного робочого часу працівник має написати відповідну заяву, а роботодавець видати наказ. У заяві працівника про встановлення йому неповного робочого часу зазначається:
вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),
режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),
період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.
Отже, в заяві та наказі про прийняття слід зазначити що працівник приймається на роботу за сумісництвом із неповним робочим часом, і зазначити його графік роботи. Зразки документів можна знайти у розділі "Документи"

Раді допомогти, звертайтесь ще!