Для тимчасового призупинення діяльності без звільнення працівників підприємство може застосувати кілька механізмів, кожен з яких має свої умови та наслідки.

Простій.

Це зупинення роботи через відсутність умов для її виконання відповідно до ст. 34 КЗпП. За час простою з вини не працівника виплачується не менше 2/3 посадового окладу згідно зі ст. 113 КЗпП. Оформлюється наказом із зазначенням причин, дати початку та тривалості простою. Такий варіант дозволяє зменшити витрати на оплату праці, але не повністю їх усуває.

Призупинення дії трудових договорів.

Це можливість, встановлена ст. 13 Закону України № 2136-IX, але застосовується лише тоді, коли через воєнну агресію виконання обов’язків за трудовим договором є неможливим як для роботодавця, так і для працівника. Якщо діяльність зупинена з економічних причин, застосування цього механізму є неправомірним і може спричинити трудові спори. Заробітна плата у цей період не нараховується, а відшкодування покладається на державу-агресора.

Відпустка без збереження заробітної плати.

Може бути надана тільки за заявою працівника. На період воєнного стану обмеження тривалості таких відпусток не застосовуються згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 2136-IX. Заробітна плата не нараховується. Це найбезпечніший варіант за наявності добровільної згоди персоналу.

Якщо необхідно тимчасово знизити витрати та зберегти штат, найменше ризиків має відпустка без збереження зарплати за заявами працівників. Якщо згоди немає, а обмеження діяльності викликані саме економічними причинами, допустимо оголосити простій. Призупинення трудових договорів слід використовувати лише за наявності реальних обставин, пов’язаних з воєнними діями.

Раді допомогти, звертайтесь ще!