Законні методи звільнення мобілізованих працівників при ліквідації підприємства

Звільнення мобілізованого працівника у випадку ліквідації підприємства відбувається за ініціативою роботодавця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Порядок такого звільнення врегульовано ст. 49-2 КЗпП. Відповідно до вказаної статті, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Якщо роботодавцю відомо, де працівник проходить службу і її місцезнаходження, він повинен надіслати працівнику два рекомендованих листа з попередженням про заплановане вивільнення:
- рекомендований з повідомленням про вручення (або лист з оголошеною цінністю з описом вкладення та повідомленням про вручення) — на ім’я працівника до місця служби;
- з оголошеною цінністю з описом вкладення та позначкою «Вручити особисто» — на адресу проживання.
У листі, направленому до місця служби, визначать дату звільнення з урахуванням часу, необхідного для пересилання поштового відправлення, отримання кореспонденції уповноваженою особою та передавання листа працівнику.
Окремо зауважуємо, що дата звільнення може бути перенесена на необхідну кількість днів, якщо строк між датою отримання працівником листа та запланованою датою звільнення становитиме менше двох місяців.
Однак такий спосіб повідомлення потребує встановлення точної дати отримання листа працівником. Попередньо таку інформацію можна отримати від самого працівника, якщо з ним є зв’язок.
У подальшому (після отримання повідомлення про вручення листа уповноваженій особі) роботодавцю необхідно надіслати запит щодо підтвердження дати вручення листа працівнику — з посиланням на час і дату вручення листа в повідомленні «Укрпошти».
Лист, направлений за місцем проживання, обов’язково має містити позначку «Вручити особисто». У разі її відсутності згідно з пунктом 99 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, лист може бути вручений як адресату, так і повнолітньому члену сім’ї за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв’язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
Надходження роботодавцю повідомлення про вручення листа з позначкою «Вручити особисто» підтверджує не лише про факт отримання необхідної інформації працівником особисто, а й про факт його перебування вдома, а не у військовій частині (демобілізація, увільнення з розташування військової частини, відпустка тощо).
Якщо у роботодавця упроваджений електронний документообіг та передбачена можливість використання електронного обміну кадровими документами (електронних засобів зв’язку), то цей спосіб також можна використовувати при інформуванні та повідомленні мобілізованого працівника, однак з дотриманням усіх встановлених правил.
За умови належного інформування про заплановане звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства, роботодавець матиме право звільнити працівника в період проходження ним служби.
Будь-яке звільнення з підприємства, зокрема і в зв’язку з ліквідацією, оформлюється відповідним наказом чи розпорядженням.
Після підписання та реєстрації наказу з ним необхідно ознайомити працівника та надати йому копію цього наказу (ч. 2 ст. 47 КЗпП). Процедура ознайомлення та надсилання наказу про звільнення у зв’язку з ліквідацією може бути така ж сама, як і про персональне попередження працівника про наступне вивільнення у визначений спосіб.
У день звільнення працівника підприємство має виплатити йому:
- грошову компенсацію за невикористану відпустку
- вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).
(за роз’ясненнями ФПУ: https://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/pravovij-zakhist/24592-chy-mozhna-zvilnyty-mobilizovanoho-pratsivnyka-pry-likvidatsii-pidpryiemstva.html)

Іншим варіантом може бути звільнення мобілізованого за власним бажанням або за згодою сторін, якщо він подасть відповідну заяву.