При наданні таких відпусток можна зазначати або ч.1 ст.26 або ч.3 ст.26 Закону про відпустки №504, ч.2 ст.26- виключена на сьогодні.

Якщо зазначаємо ч.3 ст.26 Закону №504 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 - це буде відпустка без збереження зарплати через загрозу збройної агресії проти України й надавати цю відпустку можна на доволі довгий строк, не обмежеючись періодом, на який подовжили воєнний стан за Указами Президента.

Якщо ж надаємо відпустку без збереження зарплати через впровадження воєнного стану- посилаємось на ч.1 ст.26 Закону №504 ("з інших причин") та ч.3 ст.12 Закону №2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 й ця відпустка буде мати обмеження- період, на який зараз подовжено воєнний стан.

Таким чином в ч.3 ст.12 Закону №2136 розшифровують відпустку з інших причин, що зазначена в ч.1 ст.26: Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".