Тільки для одного конкретного працівника на мою думку не можна. Можна встановити однакову форму та систему оплати праці для певної категорії працівників, підрозіділв тощо. Відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Крім того, при оплаті праці потрібно пам’ятати і про диференціацію розмірів оплати праці. Згідно зі ст. 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці в Україні є тарифна система та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тож якщо у вас є посада водіїв, то їм можна встановити оплату праці за годинними ставкам, а решті категорії працівників - за окладами. В межах однієї посади варто дотримуватись однакової форми оплати праці