Облік внутрішніх сумісників: поради та рекомендації для кадровиків

Внутрішнє сумісництво — виконання працівником на тому самому підприємстві, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

У табелі обліку використання робочого часу інформацію щодо внутрішнього сумісника відображайте двічі: за основним місцем роботи та за сумісництвом. Тобто створюйте на такого працівника два рядки, навіть у разі, коли посади за основним місцем роботи і за внутрішнім сумісництвом збігаються.

Оплачуємо працю працівника окремо за основною посадою та посадою за внутрішнім сумісництвом. Працівники, які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу (ч. 2 ст. 1021 КЗпП).

Зауважте, що за внутрішнім сумісництвом працівник має такі ж права на встановлення премій, доплат, надбавок та інших виплат, гарантованих законодавством і визначених колдоговором, як і за основним місцем.

Якщо нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за мінімальну заробітну плату (МЗП), роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, так звану трудову доплату (ст. 31 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»).Якщо працівника прийнято на умовах неповного робочого часу або він не виконав місячну (годинну) норму праці, то мінзарплату для визначення потреби проведення трудової доплати визначаємо пропорційно до зайнятості / виконаної норми праці.

За внутрішнім сумісництвом, також як і за основним місцем роботи, щорічна основна відпустка має бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Установлення для сумісника режиму неповного робочого часу на тривалість такої відпустки не впливає (ч. 3 ст. 56 КЗпП). Зауважте, що робочий рік та тривалість щорічної відпустки визначають окремо за кожним трудовим договором.

У перший рік роботи внутрішнього сумісника за його бажанням щорічна відпустка повної тривалості може бути надана до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки», далі — Закон про відпустки).

Разом з цим внутрішній сумісник не зобов’язаний брати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Тобто працівник може за сумісництвом перебувати у відпустці, а за основним трудовим договором працювати (і навпаки) або піти у відпустку відразу за всіма місцями роботи.

У графіку відпусток радимо планування щорічних відпусток відображати окремими рядками за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом.

Внутрішні сумісники мають право не тільки на щорічну відпустку. За наявності відповідних підтвердних документів вони також можуть скористатися й так званою «бойовою» відпусткою, яка встановлена ст. 162 Закону про відпустки.

Крім того, сумісники мають право і на соціальні відпустки, а саме на: відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустку для догляду за дитиною до 3 років, відпустку у зв’язку з усиновленням дитини, додаткову відпустку на дітей, відпустку при народженні дитини (ст. 17, 18, 181, 19, 191 Закону про відпустки).

А ось «чорнобильська» відпустка та оплачувані навчальні відпустки сумісникам не надаються.

Розрахунок середньої відпускної зарплати для оплати періоду відпустки за внутрішнім сумісництвом здійснюється окремо від розрахунку за основним місцем роботи

Раді допомогти, звертайтесь ще!