У даному випадку оплата пального на АЗС є придбанням пального підприємством, а передача такого пального працівникові — є реалізацією пального в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ, що є окремим порушенням, оскільки підприємство не має права (ліцензії) на таку діяльність та не зареєстроване платником акцизного податку.

До того ж, оскільки пальне передається безоплатно, воно є додатковим благом працівника, тобто підлягає оподаткуванню ПДФО з натуральним коефіцієнтом та військовим збором.

Підприємство не має права заправляти автомобіль працівника за свій рахунок. Натомість підприємство могло б виплачувати компенсацію за користування автомобілем у службових справах. Така компенсація підлягає оподаткуванню ПДФО 18% та військовим збором 5% і не є базою для нарахування ЄСВ (Перелік № 1170). Працівник подає заяву, керівник видає наказ про використання авто працівника у службових справах та закріплює в наказі узгоджений із працівником порядок компенсації.

Працівник надає обґрунтовані власні витрати (подорожній лист, який доводить, які маршрути були здійснені у службових справах, та розрахунок за нормами, які також мають бути узгоджені й затверджені), після чого йому надається компенсація пального, витраченого на такі маршрути за нормами. А пальне він придбаває за власний рахунок (для цього йому і видається компенсація).

Компенсуватися може не тільки пальне, але й за погодженням сторін — обґрунтована сума амортизації такого авто, інші витрати, які пов’язані з його використанням. При цьому, щоб це не вважалося додатковим благом і не підлягало оподаткуванню з коефіцієнтом, важливо, щоб працівник сам оплачував такі витрати (за рахунок компенсації).

А щодо пального — передача його іншій особі взагалі неможлива, як за плату, так і безкоштовно, тому придбане підприємством пальне ні за яких обставин передавати працівникові не можна.

Раді допомогти, звертайтесь ще!