В загальному випадку не слід допускати таких ситуацій. У разі запровадження підсумованого обліку робочого часу необхідно розробити такі графіки роботи, щоб працівники, яких працевлаштували на повну зайнятість, відпрацьовували норму робочого часу за обліковий період. Інакше йдеться про порушення у сфері праці – погану організацію праці.

Згідно ст. 141 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n824 Роботодавець повинен, зокрема, правильно організувати працю працівників. Як роботодавець має оплатити працівникам недопрацьовані години, законодавством прямо не визначено. Фахівці Мінсоцполітики, свого часу, висловлювали позицію: роботодавець має виплатити середній заробіток за всі недопрацьовані години.

Водночас якщо працівника прийнято на роботу на умовах повного робочого часу, роботодавець має забезпечити його роботою в повному обсязі. Якщо ж працівник не допрацьовує через установлений йому графік роботи, потрібно визнавати простій.

Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП)

Відповідно до ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). При цьому галузевими угодами, колдоговорами може передбачатися й більша сума оплати. Наприклад, у розмірі середнього заробітку.

За підсумованого обліку таку оплату варто передбачити для годин недопрацьованих за обліковий період.

Отже, радимо складати графіки змінності так, щоб працівники з повною зайнятістю відпрацьовували розрахункову норму годин за обліковий період. А коли в окремих випадках цього неможливо дотриматися, то передбачте в колдоговорі чи в положенні про оплату праці, як саме будуть оплачуватися ці недопрацьовані години.

Раді допомогти, звертайтесь ще!