Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Таким чином, якщо другий роботодавець при прийнятті на роботу мав інформацію про наявність у працівника основного місця роботи (трудова книжка, витяг з електронної трудової книжки, заява працівника), він мав прийняти такого працівника за сумісництвом згідно зі ст. 102-1 КЗпП.

Якщо таких відомостей у другого роботодавця не було, а працівник подав заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи, нічого другому роботодавцю не залишалось, окрім прийняти його за основним місцем роботи.

Наявність у працівника одночасно двох основних місць роботи не є порушенням з боку роботодавця в даному випадку, тому і відповідальності за це не передбачено.

Те, що у цього працівника є два основних місця роботи для нього особисто може давати певну проблему із формуванням електронних листків непрацездатності. Все тому, що коли листок непрацездатності формуються в реєстрі, йде перевірка де у працівника основне місце роботи. І якщо реєстр бачить два основних місця роботи, то часто-густо буває так, що лікарняний формується, наприклад, за першим місцем роботи, а за другим місцем роботи формується як за сумісництвом.

Раді допомогти, звертайтесь ще!