Перш ніж відповісти, наведемо наявні нормативні обгрунтування, а потім дідемо до висновків.

Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 ПКУ).

Але, якщо ємність із пальним не підпадає під визначення стаціонарного джерела забруднення і дозвіл не отримується, все одно необхідно подавати декларацію та розраховувати екологічний податок, оскільки відбувається випаровування з резервуару, внаслідок чого здійснюються викиди - це остання позиція податковох служби - конслуьтація в ЗІР як першоджерело:

У ЗІР: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41548 міститься консультація:

Чи є платником екологічного податку СГ, який зберігає пальне (бензин, дизель, газ) у ємностях (власних або орендованих) у своїх приміщеннях або територіях?
ВідповідьКоротка:
Так, суб’єкт господарювання, який зберігає пальне (бензин, дизель, газ) у ємностях (власних або орендованих) у своїх приміщеннях або територіях є платником екологічного податку і має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI (далі – ПКУ) передбачено віднесення до платників екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (далі – екологічний податок) суб’єктів господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюються зазначені викиди на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі − дозвіл на викиди), виданого дозвільним органом або центром надання адміністративних послуг.
Оскільки експлуатація ємностей з пальним передбачає, зокрема, випаровування забруднюючих речовин через дихальні клапани резервуарів, то суб’єкт господарювання має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Дозвіл на викиди − це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302, далі – Порядок).
Суб’єкт господарювання отримує дозвіл на викиди до початку експлуатації об’єкта, у тому числі до проведення пусконалагоджувальних робіт (п. 4 розд. «Загальні питання» Порядку).
Відповідно до Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» (далі – Закон № 2707) джерела викиду поділяються на неорганізовані та організовані стаціонарні джерела викиду.
Неорганізоване стаціонарне джерело викиду − джерело викиду, з якого забруднюючі речовини надходять в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків та яке не оснащене спеціальними спорудами для відведення пилогазоповітряної суміші (ст. 1 Закону № 2707).
Суб’єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані, зокрема:
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря організованими та неорганізованими стаціонарними джерелами викидів, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок (ст. 10 Закону № 2707).
Контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (п. 250.12 ст. 250 ПКУ).
Отже, суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук).
При цьому правильність визначення суб’єктами господарювання фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення належить до компетенції Державної екологічної інспекції України.
Суми екологічного податку обчислюються платниками екологічного податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок екологічного податку за формулою, наведеною у п. 249.3 ст. 249 ПКУ.
Ставки екологічного податку затверджені ст. 243 ПКУ.

Приклад розрахунку екологічного податку у разі зберігання пального в ємностях для власного споживання.

Вихідні дані: наприклад, є бочка обсяг 5000 л, пальне - бензин А95.

Розрахуємо викиди за квартал (90 днів та податок.

Обсяг випаровування створює викиди в атмосферне повітря, що обумовлює виникнення об'єкта оподаткування.Вуглеводні включені до переліку забруднюючих речовин, для яких установлено ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.Розмір ставки становить 145,50 грн за 1 тонну (п. 243.1 ПКУ).

Затверджені постановою № 686 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/686-2020-%D0%BF#Text норми втрат кількості фактичних добових залишків при зберіганні бензину:

В осінньо-зимовий період — 0,00048% за добу,

У весняно-літній період — 0,0015% за добу.

Густина А95 складає 0,75 г/см³, але для орієнтовних розрахунків можна брати 1 г/см³, тобто 0,001 т/л. Маса 5000 л приблизно дорівнює 5 т.

Квартальна сума екоподатку за випаровування при зберіганні 5 т бензину А95 складе

:— В осінньо-зимовий період: 5 т х 0,00048 %/добу : 100 % х 90 діб х 145,50 грн/т = 0,32 грн (32 коп.).за квартал

— У весняно-літній період сума буде більшою — близько 1 грн .

Підстави та документи для отримання дозволу

https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-dozvolu-na-vykydy-zabrudniuiuchykh-rechovyn-v-atmosferne-povitria-statsionarnymy-dzherelamy-7ad0887d-a69d-47a5-ab35-b35982c15db0:

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінекоенерго надає право на розроблення цих документів.

А тепер висновки , на підставі цього викладеного вище матеріалу.

З вказаного очевидно, що у разі відстуності стаціонарних ємностей - дозвіл отримати не тільки не потрібно а і неможливо.

Сума податку або відсутня, або мізерна. Тим більше, що факт випаровування не очевидний. Штраф за неподання декларації за 120.1 ПКУ складає 340 грн за перше порушення. Донарахувати податок податківці можуть тільки у разі, якщо визначене джерело забруднення та обсяг викидів, але це можна зробити тільки за допомогою працівників Міндовкілля (навіть у консультації вказано). Тобто, якщо ви стверджуєте, що викидів не було, то довести, що вони були, можуть тільки ці фахівці. Але за неподання декларації теоретично може бути стягнуто штраф, оскільки можилвість наявності джерела визначається ліцензією.

Отже, з цієї точки вимальовується два шляхи:

1) погодитися із вимогою, та подати деклараціїї за всі попередні періоди з пустими показниками (можливий штрай 340 грн за неподання, за перше порушення (тобто за всі подання разом).). обгрунтувати пусті показники тим, що обрахунок показав відсутність викидів. Або. подати деклараціїї з розрахунком податку (суми відповідні, та сплатити ці декілька гривень).

2) не погодитися з вимогою, та мотивувати наступним:

підприємство не має стаціонарних джерел забруднення, тож отримувати спецдозволи на їх експлуатацію не зо­бо­в’я­зане;
випаровування пального з ємностей хоч і відбуваються, але вони менші за похибку вимірювання, тож лічильники-витратоміри їх не фіксують;
фактична інвентаризація не підтверджує втрат пального від випаровування. Тому немає підстав відображати такі втрати в бухобліку.
Отже, можна дійти висновку, що підприємство не має об’єкта оподаткування. Тому підприємство не мусить подавати звітність з екоподатку, що прямо передбачено в пункті 49.2 ПКУ.

Раді допомогти, звертайтесь ще!