Ні, договір купівлі-продажу товару не завжди обов'язково укладати в письмовій формі. Закон не вимагає обов'язкової письмової форми для всіх випадків купівлі-продажу. Однак, для певних видів товарів, особливо якщо мова йде про значні суми або складні умови, письмовий договір є рекомендованим і може знадобитися для захисту інтересів обох сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Форма договору купівлі-продажу наведена у ст. 639 ЦКУ, де сказано, що:

1. договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;

2. якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Те саме прописано й для нотаріального посвідчення договору (ч. 4 ст. 639 ЦКУ)

Якщо подивитись на загальні вимоги укладення правочинів (договорів), то ЦКУ вимагає форми таких правочинів (договорів):

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦКУ).

2. Юрособі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦКУ)

3. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦКУ).

Слід зазначити, що згідно із ст. 208 ЦКУ правочини між юридичною та фізичною особами (зокрема, і з ФОП) слід укладати у письмовій формі. Але цей обов’язок не поширюється на випадки, якщо правочин відповідає ознаками усного правочину, встановленого ч. 1 ст. 206 ЦКУ.

Відтак, враховуючи вищенаведене можемо стверджувати, що оскільки до договору поставки ЦКУ не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), то сторони вправі укладати так і у тій формі, в який вони домовились це зробити. При цьому, система оподаткування та статусу госпсубєкта значення не мають.

Раді допомогти, звертайтесь ще!