Якщо асортимент дуже великий, і ведення калькуляційних карток для кожної книжки є нереальним, ви можете обрати наступну систему:

1. Визначте об’єкт калькулювання не як кожен тираж чи найменування, а як замовлення чи партію.
2. Використовуйте позамовний (job‑order) метод калькулювання — враховуйте фактичні витрати матеріалів (папір, фарба, клей) за кожне замовлення, без необхідності держати карту для кожного виду.
3. Накладні витрати (ЗВП, енергія, амортизація тощо) розподіляйте пропорційно обраному базису — кількість сторінок, вагу партії або виручку. Можлива поєднана (гібридна) модель: прямі матеріали фіксуються фактично, непрямі — розподіляються за нормою.
4. Закріпіть обраний підхід у внутрішніх документах (обліковій політиці, положенні про калькуляцію): об’єкт обліку, метод, база розподілу непрямих витрат, періодичність звітності.
5. Реєструйте фактичні витрати партії через первинні документи або автоматизовану ERP-систему: замовлення, реєстри витрат за статтями, звіти за період.
6. У внутрішній звітності можна формувати агреговані показники витрат за період по категоріях (папір, фарба тощо) з поясненням, що деталізація по роках/місяцях достатня і карток не ведеться на рівні кожної позиції.

Цей підхід аргументований у фаховій літературі про управління витратами виробництва в сегменті поліграфії, і дозволяє поєднати точність та практичну організаційну доцільність — без необхідності вручну вести десятки тисяч калькуляційних карток. Також актуально для великих асортиментів із замовленнями "під клієнта".

Додатково див. також https://7eminar.ua/news/5568-yak-pravilno-rozraxuvati-sobivartist-tovariv-produkciyi-robit-ci-poslug-shhob

Раді допомогти, звертайтесь ще!