Передоплата за право користування інформаційною системою від нерезидента, що використовується в Україні, підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, але скоріш за все не вважається роялті й не оподатковується податком на репатріацію.

Передоплата за річне користування інформаційною системою від нерезидента, якщо така система використовується на території України, підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (ПДВ) згідно з вимогами п.180.2 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n4380, п.185.1, 186.3, 208.2 Податкового кодексу України (ПКУ), оскільки послуга з доступу до ІТ-системи належить до послуг у сфері інформатизації, а місцем постачання таких послуг вважається місце реєстрації отримувача - тобто Україна.

Як платник ПДВ, замовник виступає податковим агентом і зобов’язаний: самостійно нарахувати ПДВ за ставкою 20% на суму передоплати (п.208.2 ПКУ), скласти податкову накладну типу «14» з умовним ІПН «500000000000» (п.12 Порядку №1307), своєчасно зареєструвати накладну в ЄРПН, включити суму ПДВ до податкового кредиту (п.198.2 ПКУ), але не має права на бюджетне відшкодування такої суми ПДВ (пп. «б» п.200.4 ПКУ), оскільки вона не сплачується до бюджету або постачальнику.

Щодо оподаткування податком на репатріацію: якщо передається право користування програмною системою виключно для функціонального використання (кінцеве споживання без можливості подальшого відчуження), то згідно з пп.14.1.225 ПКУ такі платежі не вважаються роялті, отже, податок на репатріацію не виникає.

Таким чином, операція є об’єктом ПДВ (за місцем постачання послуги), але не є об’єктом оподаткування податком на репатріацію, якщо відповідає критеріям «не-роялті».

Раді допомогти, звертайтесь ще!