В описаній ситуації можливо відрядження або роз’їзний характер роботи

Якщо підприємство не вважає потрібним оформлювати відрядження, а поїзди за межи місця роботи є відрядженням, доцільно встановити директору роз’їзний характер роботи.

Перелік посад, робіт, професій працівників, робота яких здійснюється в дорозі або має роз’їзний характер, роботодавець установлює самостійно в колективному договорі або іншому локальному нормативному акті.

При встановленні надбавки за роз’їзний характер роботи керуються постановою КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 № 490 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99-%D0%BF#Text . У цьому документі граничний розмір надбавки прив’язаний до граничного розміру добових, установлених КМУ для відряджень. По факту – орієнтир на норми за п.170.9 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965

Службові поїздки працівників з роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженням (п. 2 розд. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.1998 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n92) відповідно, добові їм не виплачуються.

Надбавка за роз’їзний характер роботи оподатковується ПДФО/ВЗ на загальних підставах. При цьому на надбавку не нараховується ЄСВ (Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1170-2010-%D0%BF#Text

Раді допомогти, звертайтесь ще!