Рахунок-фактура по операціях внутрішньоукраїнської економічної діяльності сам по собі не створює юридичних зобов'язань для жодної зі сторін. Рахунок не є первинним документом, оскільки не містить відомостей про господарську операцію (Закон про бухоблік, ст. 9), — жодних наслідків немає.

Рахунок-фактура надає додаткову інформацію сторонам угоди, але не є юридично обов'язковим документом для здійснення операцій. Виникнення правового зобов'язання ґрунтується на самому договорі між сторонами.

Покупець може вирішити не сплачувати рахунок, якщо договірна угода ще не була виконана і товар чи послуга ще не були надані.
Однак, якщо господарська операція вже відбулася, то обов'язок сплатити існує незалежно від наявності або відсутності рахунка-фактури.

Рахунок-фактура (інвойс) автоматично визнається первинним документом у міжнародних ЗЕД-договорах, але — згідно з Рекомендацією Європейської економічної комісії ООН № 6 від 1 вересня 1983 року "Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148) — там взагалі відсутній обов'язковий реквізит у вигляді підпису.

Але в загальному випадку, якщо говорити не про рахунок, а про інший документ, який дійсно є первинним документом обліку та створює облікові наслідки, то зазначення прізвища та посади особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, є обов'язковим реквізитом за Законом 996. ПІБ особи міститься в сертифікаті підписанта, і з цим можна було б погодитися, а невірно надруковане прізвище не враховувати як неістотний недолік, але посада — у сертифікаті не зазначена, а в документі може бути зазначена інша посада іншої людини. І тоді, дійсно, такий документ підлягав би виправленню або заміні.

Раді допомогти, звертайтесь ще!