Якщо бісер після вичерпання можна докупити окремо, і він не є невід’ємною частиною млина, то, на нашу думку, його не слід включати до вартості основного засобу, а варто обліковувати як матеріали з подальшим поступовим списанням через рахунок 39.

Вважаємо, що промисловий бісер, необхідний для роботи бісерного млина, не повинен включатися до первісної вартості основного засобу відповідно до п. 8 НП(С)БО 7 "Основні засоби" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#o18, оскільки він не є конструктивною (незамінною) частиною обладнання, а його можна окремо придбати й замінити після зношення. Така можливість роздільного придбання та обліку свідчить, що бісер має іншу природу активу - він витрачається в процесі використання та має менший строк служби, ніж обладнання.

Згідно з п. 4 НП(С)БО 7, до основних засобів належать активи зі строком корисного використання більше одного року, що зберігають свою цілісність. Оскільки бісер потребує заміни кожні 3 роки, він не відповідає цій вимозі. Також, як уточнено у п. 6 та 7 НП(С)БО 9 "Запаси", матеріали, що витрачаються частинами, мають обліковуватись як запаси до моменту списання у витрати.

На нашу думку, за наявності значної вартості бісеру (300 тис. грн), доцільно обліковувати його на рахунку 20 "Виробничі запаси", а при фактичному завантаженні в млин - переносити на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів", з подальшим поступовим списанням у витрати протягом строку фактичного використання бісеру (наприклад, 36 місяців). Це узгоджується з принципом відповідності доходів і витрат (п. 6 НП(С)БО 1) та не спотворює фінансові результати.

Раді допомогти, звертайтесь ще!