Первісну оцінку посліду проводять виходячи з нормативно-розрахункових витрат

Пташиний послід класифікують як побічну сільгосппродукцію (НП(С)БО 30 “Біологічні активи”, п. 2.6 Методрекомендацій № 1315). Його відображають на окремому субрахунку рахунку 27 Продукція сільськогосподарського виробництва.

Бухоблік ведуть за тими самими правилами, що й основної та додаткової сільгосппродукції. Тобто первісне визнання відображають у тому звітному періоді, у якому побічну продукцію відокремлено від біологічного активу (п. 12 НП(С)БО 30). Під час оприбуткування послід оцінюють (п. 6.8 Методрекомендацій № 1315, п. 9.2 Методрекомендацій № 132):

• або за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. За цим методом зазвичай оцінюють послід, який у майбутньому буде реалізовано. Під час визначення справедливої вартості орієнтуються на ціни активного ринку, на якому підприємство планує реалізацію гною;


• або якщо справедливу вартість розрахувати неможливо через відсутність активного ринку, то первісну оцінку посліду проводять виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його видалення та вартість підстилки. Витрати на видалення включають витрати на вилучення з приміщень, сушіння, зберігання, вартість тари.

Кількість отриманого від птиці посліду визначають або шляхом фактичного зважування, або розрахунковим методом. Останній грунтується на середньорічній кількості утримуваного поголів’я тварин відповідного виду та норм отримання гною. Кількість посліду визначають за примірною нормою виходу свіжого гною в рік, зменшеною на загальний убуток під час зберігання (приблизно на 30—50%). Так, за основу можна прийняти норми, наведені в п. 6.10 Методрекомендацій № 221, згідно з якими середня кількість посліду від птиці на рік становить 25 кг. Вартість 1 т посліду визначають діленням загальної суми обчислених витрат на його кількість.

Раді допомогти, звертайтесь ще!