Питання щодо бухгалтерського обліку франшизи: необхідна інформація та поради

Нажаль актуальних відео матеріалів на цю тему на платформі насьогодні немає. Але можемо взагалі надати вам інформацію з питання бухобліку франшизи (франчайзингу)

Бухгалтерський облік у франчайзера (франшизодавця)
1. Нематеріальні активи, які передаються у користування, продовжують обліковуватись на балансі франчайзера на рахунку 12 «Нематеріальні активи». На них нараховується амортизація.

2. Витрати на створення торгової марки не визнаються НМА (згідно з п. 9 НП(С)БО 8) і включаються до витрат на збут.

Франчайзер отримує роялті — плату за користування правами. Роялті визнається доходом згідно з НП(С)БО 15, за принципом нарахування. Якщо це щомісячні платежі, то вся сума роялті включається до складу доходу:
Дт 373 Кт 719 — нараховано роялті

Дт 311 Кт 373 — отримано роялті

Якщо оплата здійснюється авансом за тривалий період (наприклад, за квартал, рік), його спочатку відображають у складі доходів майбутніх періодів (рах. 69) і поступово визнають у доходах за часом або обсягом використання, наприклад доходи можуть визнаватися пропорційно до кількості місяців або пропорційно до кількості проданої франчайзі продукції .

3. Якщо франчайзер надає додаткові послуги чи товари, облік ведеться як звичайне постачання послуг або продаж товарів. Такі операції відображаються в бухобліку за загальними правилами (доходи від надання послуг, продаж товарів).

Бухгалтерський облік у франчайзі (франшизоодержувача)

1. Роялті визнається витратами відповідно до НП(С)БО 16. Напрям віднесення залежить від виду діяльності:

Дт 23 – як частина виробничої собівартості (прямі витрати)

Дт 91 – як загальновиробничі

Дт 93 – витрати на збут

Дт 92 – адміністративні витрати

Таким чином, правильне класифікування роялті дозволяє точно формувати собівартість продукції або послуг.

Податок на додану вартість
У франчайзера:
· Роялті у грошовій формі не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.6 ПКУ), за умови, що платіж відповідає визначенню в пп. 14.1.225 ПКУ.

· Якщо оплата не відповідає поняттю «роялті» (наприклад, це оплата за маркетингові послуги, консалтинг), вона оподатковується ПДВ як звичайне постачання послуг.

Не є роялті — і відповідно оподатковується ПДВ — плата за:

купівлю програм для кінцевого користування,
купівлю копій об’єктів ІВ,
передачу прав на перепродаж чи розголошення ноу-хау.

У франчайзі:
· Якщо роялті не є об’єктом оподаткування ПДВ, то питань з податковим кредитом не виникає.

· Якщо оплата не вважається роялті згідно з ПКУ, то франчайзер підпадає під оподаткування ПДВ, нараховує ПДВ, складає податкову накладну (ПН), реєструє її в ЄРПН, а франчайзі включає суму ПДВ до податкового кредиту в загальному порядку.

Те саме стосується отримання послуг, товарів. Податковий кредит відображається франчайзі платником ПДВ в загальному порядку.

Якщо за одним договором і роялті, і послуги/товари — їх слід розділити в обліку, щоб уникнути помилок з ПДВ.

Податок на прибуток
У франчайзера:
Якщо франчайзер є платником податку на прибуток, який коригує фінрезультат на податкові різниці (розд. III ПКУ), слід враховувати:

Амортизаційні різниці за ст. 138 ПКУ — фінрезультат збільшується на бухоблікову амортизацію, зменшується на податкову.

Податкових різниць, пов’язаних з отриманням роялті, немає.

У франчайзі:
У разі якщо франчайзер є платником податку на прибуток підприємств і при цьому коригує фінансовий результат до оподаткування на податкові різниці відповідно до розділу ІІІ Податкового кодексу України (ПКУ), йому слід враховувати спеціальні правила щодо нарахованих роялті.

Франчайзер може зіткнутися з податковими різницями, передбаченими:

· пп. 140.5.6 ПКУ — у випадку, якщо роялті нараховано на користь нерезидента;

· пп. 140.5.7 ПКУ — якщо роялті нараховано як нерезиденту, так і резиденту.

Ця податкова різниця пп. 140.5.7 ПКУ зобов’язує платника збільшити фінансовий результат до оподаткування на всю суму нарахованого роялті, якщо вони виплачуються на користь таких осіб:

· осіб, які сплачують податки у складі інших податків (наприклад, платники єдиного податку), за винятком фізичних осіб, що оподатковуються за розділом IV ПКУ (тобто ПДФО);

· юридичних осіб, які відповідно до ПКУ:

- звільнені від сплати податку на прибуток підприємств,

- сплачують податок за ставкою, іншою ніж базова (основна) ставка 18%.

Таким чином, податкова різниця застосовується, якщо роялті нараховані на користь:

· платників єдиного податку (як фізичних, так і юридичних осіб);

· неприбуткових підприємств, установ та організацій;

· юридичних осіб – платників податку на прибуток підприємств, якщо їх прибуток відповідно до положень:

- ст. 142 ПКУ (наприклад, підприємства інвалідів),

- підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ (тимчасові звільнення), звільняється від оподаткування;

· юридичних осіб, які застосовують ставку податку на прибуток, іншу ніж 18%.

Податкова різниця на застосовується, якщо роялті нараховано:

- фізичним особам, які оподатковуються в порядку, визначеному розділом IV ПКУ (тобто обкладаються ПДФО, ЄСВ, військовим збором);

- правовласникам у сфері авторського права або суміжних прав, якщо виплати здійснюються через організації колективного управління відповідно до договорів, укладених з такими організаціями.

Раді допомогти, звертайтесь ще!