Облік судового збору: витрати, компенсації та створення забезпечення

Судові витрати, у тому числі судовий збір і витрати на юридичний супровід, у бухгалтерському обліку не пов’язують із конкретним доходом певного періоду, тому вони визнаються у витратах того звітного періоду, коли були понесені (відповідно до П(С)БО 16). Такі витрати включають до складу адміністративних і відображають на рахунку 92 на підставі підтверджуючих документів — договорів, актів, чеків, квитанцій тощо.

Сума фактично сплачених судових витрат потрапляє у витрати незалежно від того, чи буде вона компенсована у майбутньому, і незалежно від остаточного рішення суду (П(С)БО 16). Якщо частина витрат сплачена авансом — їх включають до витрат лише після фактичного отримання послуг або виконання робіт. Попередні аванси не відображаються як витрати (П(С)БО 16).

Буває, що суд зобов’язує внести депозит на покриття можливих судових витрат — такі перерахування показують у обліку як рух коштів без включення у витрати до моменту судового рішення, а після рішення вже визнають витрати або повертають кошти, якщо обов’язок компенсувати витрати не настав.

Якщо суд приймає рішення про компенсацію судових витрат на користь підприємства, у бухобліку ця сума визнається як інший операційний дохід (відображається на рахунку 719) незалежно від фактичного надходження коштів (П(С)БО 15). Водночас для сторони, яка програла, сума компенсації стає іншими операційними витратами й обліковується як кредиторська заборгованість, а після оплати — відображається як рух коштів.

Щодо вашого питання про створення забезпечення під судові витрати. Створення резерву (забезпечення) під майбутні судові витрати має сенс лише для сторони, яка виступає відповідачем у судовому процесі, і тільки за наявності ймовірності програшу, що оцінюється як більш ніж 50% (П(С)БО 11, МСБО 37). У такому випадку, якщо є ймовірність необхідності компенсувати судові витрати іншій стороні, підприємство створює відповідне забезпечення і обліковує його на рахунку 474.

Для позивача, який упевнений у своїй позиції і сам ініціює судовий процес, створення забезпечення не передбачено. Позивач відображає понесені витрати у періоді їх фактичного здійснення, а після компенсації — визнає дохід. Окремо створювати резерви для судових витрат у такій ситуації не потрібно, оскільки у позивача немає зобов’язання відшкодовувати витрати іншій стороні.

Тобто, створення забезпечення під судові витрати стосується виключно ситуацій, коли підприємство є відповідачем і існує висока ймовірність, що програє справу, що і призведе до обов’язку відшкодовувати витрати позивачу. Для позивача забезпечення не створюють — достатньо правильно відображати фактичні витрати й потім дохід у разі компенсації. Це важливий момент, який часто плутають на практиці.

З податкової точки зору судові витрати та компенсації у виграних справах не потребують коригувань фінрезультату і повністю враховуються при визначенні прибутку у відповідному періоді (П(С)БО, ПКУ). Для платників ЄП — суми компенсації визнаються доходом на дату надходження коштів, а оподаткування ПДВ за такими компенсаціями не виникає.

Підсумок: для позивача (ініціатора процесу) створення резерву під судові витрати не застосовується — облік ведеться через фактичні витрати і, в разі компенсації, через дохід. Створення забезпечення (резерву) актуальне лише для відповідача і тільки у разі високої ймовірності програшу у суді.

Раді допомогти, звертайтесь ще!