Звільнення працівників, які не виходять на роботу закордоном

За ініціативою роботодавця це зробити складно.

Щоб звільнити працівників, які перебувають за кордоном, на підставі ч.4 ст.40 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231, тобто за прогул, докази під час воєнного стану слід збирати ретельно.

Перш за все, слід фіксувати відсутність працівників на роботі за допомогою актів відсутності.

Обов'язково слід направляти листи або звернення за відомими адресами чи через електронні засоби зв'язку з вимогою надати пояснення своєї відсутності на роботі.

Законодавство надає роботодавцю право звільняти працівника, який не з’явився на роботу без поважної причини. Проте законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті (див. постанову Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №537/1348/22).

КЗпП містить ще одну підставу для звільнення працівників, з якими відсутній зв'язок - ч.8-3 ст.36 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 - відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Але для цього слід регулярно робити спроби вийти на зв'язок з працівником будь-яким способом (надсилати листи на домашню адресу, надсилати повідомлення у месенджери тощо). Повернення таких листів, а також відсутність відповіді та непереглядання повідомлень у месенджерах буде підтвердженням відсутності інформації про причини відсутності працівника (необхідно зберігати скріншоти таких повідомлень як доказ викнання роботодавцем свого обов'язку).

Після спливу 4 місяців, протягом яких роботодавець не зміг сконтактувати з працівником, його можна звільнити на підставі ч.8-3 ст.36 КЗпП

Раді допомогти, звертайтесь ще!