З метою оплати праці роботодавець має визначитися із питанням: це буде роз’їзний характер роботи чи відрядження

Роз’їзний характер роботи передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (лист Мінсоцполітики від 15.11.2013 № 491/13/116–13).

Перелік посад, робіт, професій працівників, робота яких здійснюється в дорозі або має роз’їзний характер, роботодавець установлює самостійно в колективному договорі або іншому локальному нормативному акті (листи Мінпраці від 13.09.2006 № 905/13/84-06 та МФУ від 16.02.2017 № 31-08030-16-10/4313).

При встановленні надбавки за роз’їзний характер роботи керуються постановою КМУ від 31.03.99 № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер»

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99

Службові поїздки працівників з роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженням (п. 2 розд. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text Відповідно, добові їм не виплачуються. Водночас таким працівникам може бути встановлено відповідну надбавку.

Отже підприємство має визначитися:

- або таким працівникам встановлюється надбавка за роз’їзний характер, в такому разі це не відрядження. Добові та інші гарантії за ст.121 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 не виплачуються

- або працівникам не встановлюється надбавка, але такі поїздки, навіть одноденні, будуть вважатися відрядженням. В такому разі трудові гарантії за ст.121 КЗпП обов’язкові.

Раді допомогти, звертайтесь ще!