Заголовок тимчасово відсутній

Так, основна щорічна відпустка (56 календарних днів) зменшується на кількість днів відпустки без збереження заробітної плати, якщо ці дні не включаються до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін (частина 3 статті 26 Закону України “Про відпустки”). Ця норма не зазнала змін. Але зверніть увагу на наступний підрозділ.

ПЕРЕБУВАННЯ У ВІДПУСТЦІ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, ЯКА НАДАНА ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН, ТЕПЕР НЕ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ ДО СТАЖУ РОБОТИ, ЩО ДАЄ ПРАВО НА ЩОРІЧНУ ОСНОВНУ ВІДПУСТКУ.

З 24.12.2023 року:

час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, яка тепер надається за згодою сторін терміном не більше 30 календарних днів на рік
та відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, яка надається на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру –
не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 9 цього Закону (частина 4 статті 26 Закону України “Про відпустки”).

Зазначені зміни внесені також до статті 84 Кодексу законів про працю України.

Раді допомогти, звертайтесь ще!