Це може бути як відрядження, так і роз’їзний характер роботи

Основним документом, що регулює відрядження є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом МФУ від 13.03.1998 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 .

В ньому відсутня прив’язка відрядження до відстані. Будь-яка поїздка за розпорядженням керівника до іншої місцевості вважається відрядження.

Відрядження вимагає від роботодавця дотримання трудових гарантій до відрядженого за ст.121 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 (добові, оплата проїзду, проживання та оплата днів роботи у відрядженні не нижче середнього заробітку).

Разом з цим підприємство може в такі ситуації запровадити для водія роз’їзний характер із встановленням надбавки.

Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (листи Мінсоцполітики від 15.11.2013 № 491/13/116–13 та Мінпраці від 17.11.2006 № 307/13/133-06).

Службові поїздки працівників з роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженням (п. 2 розд. I Інструкції № 59), відповідно, добові їм не виплачуються. Водночас таким працівникам може бути встановлено відповідну надбавку.

При встановленні надбавки за роз’їзний характер роботи керуються постановою КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 № 490 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99-%D0%BF#Text

Отже, проаналізуйте, який варіант є оптимальним

Раді допомогти, звертайтесь ще!