Заголовок тимчасово відсутній

Оскільки мета підприємства отримувати прибуток від діяльності, то ціна реалізації продукції повинна бути вище за планову собівартість такої продукції.

Загальний ризик як для формування виробничої собівартості, так і для собівартості реалізованої продукції, становить відсутність первинних документів.

Усі господарські операції на підприємстві, які виражають певний процес (оприбуткування ТМЦ, передача у виробництво, передача з цеху в цех, нарахування заробітної плати, списання браку, оприбуткування відходів тощо), у тому числі й процес виробництва, потрібно підтверджувати первинними документами.

Процес виробництва містить багато складових і залежно від його специфіки підприємству потрібно мати в наявності такі документи (зазначений перелік приблизний):

Накладна-вимога про переміщення ТМЦ.
Звіт виробництва за зміну.
Матеріальний звіт.
Розподіл загально-виробничих витрат.
Списання понаднормових витрат.
Переміщення ТМЦ.
Наряд на виконання робіт (заробітна плата).
Звіт по формуванню фактичної собівартості.
Акт оприбуткування готової продукції.
Акт виконаних робіт, послуг.
Видаткова накладна на реалізацію продукції.
Калькуляція, кошторис, специфікація (як основа нормативних витрат).
Наявність таких документів надасть низку переваг:

- впорядкованість виробничого процесу,
- контроль за витрачанням ТМЦ,
- прогнозованість витрат періоду, підтвердження понесених витрат та обґрунтованість понесених витрат як перед управлінцями компанії, так і перед фіскальними органами.
Вибір методів обліку витрат та калькулювання виробничої собівартості продукції регламентують Методрекомендації № 373 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0373581-07#Text .

Відповідно до п. 485 Методрекомендацій № 373 планова (нормативна) калькуляція – це розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції за статтями витрат. Її, зазвичай, складають на всі види продукції, які виготовляють у планованому році: із розбивкою по місяцях чи кварталах року.

Вартість незавершеного виробництва – величина, по-перше, змінна, по-друге, розрахункова. Незавершене виробництво, як і готова продукція та інші активи, мають бути відображені в Балансі (Звіті про фінансовий стан). У Балансі активи відображають за вартістю, визначеною на кінець звітного періоду. Отже, вартість незавершеного виробництва необхідно розраховувати, принаймні, на кінець кожного звітного періоду (року чи кварталу).

Але в багатьох випадках підприємствам цього недостатньо. З метою оперативного (управлінського) обліку деякі показники розраховують за дрібніші періоди, такі як місяць, декада, тиждень чи, навіть, день. Вартість незавершеного виробництва, а також залежна від нього вартість готової продукції належать саме до таких показників.

Таким чином, періодичність перегляду планової собівартості на підприємтсві встановлюється залежно від специфіки та потреб.

Більше інформації https://7eminar.ua/news/5568-yak-pravilno-rozraxuvati-sobivartist-tovariv-produkciyi-robit-ci-poslug-shhob https://7eminar.ua/news/1776-gotujemosya-do-podatkovoyi-perevirki-shho-pereviriti-u-sobivartosti-tovariv-robit https://7eminar.ua/events/3851/8482 Універсальний довідник «Собівартість, калькуляція, приклади розрахунків та зразки наказів»

Раді допомогти, звертайтесь ще!