Заголовок тимчасово відсутній

відповідно до статті 12 Закону України від 14.10.1992 року №2694-ХІІ “Про охорону праці” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Тобто, роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації МСЕК або експертної команди, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров’я особи з інвалідністю, за що він нестиме відповідальність.
Статтею 172 КЗпП передбачено, що у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій (довідка до акту огляду МСЕК та індивідуальна програма реабілітації), встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Проте норма робочого часу для працівників, в тому числі тих яким встановлено інвалідність відповідно до ст. 50 КЗпП не більше 40 годин на тижень (за повної зайнятості). Проте для деяких категорій працівників може встановлюватись скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗПП) (учителів, лікарів та інших).Проте конкретна тривалість скороченого робочого часу для особи з інвалідністю не встановлена жодним нормативно-правовим актом, у т.ч. ні статтею 51 КЗпП, ні ЗУ №2694.
Тому, якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах “скороченого робочого дня/тижня”, роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний встановити йому неповний робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник (шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня), відповідно до ст. 172 КЗпП. Для цього особа з інвалідністю подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди інваліда на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.
Відповідно до статті 56 КЗпП,оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Раді допомогти, звертайтесь ще!