Так, скерувати у відрядження дистанційного працівника та компенсувати йому витрати можливо

На час воєнного стану дистанційна робота може запроваджуватися наказом роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи (ч.11 ст.60-2 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 ).

Норми ст.60-2 КЗпП не вимагають в договорі чи в наказі про дистанційну роботу

У разі якщо юридична особа не фінансується за рахунок бюджетних коштів, то відшкодована найманому працівнику, направленому у відрядження, вартість квитка, в якому місцем вибуття є місце дистанційної роботи такого працівника, яке не відповідає місцю його постійної роботи, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку та не оподатковується податком на доходи фізичних осіб, за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ПКУ (ЗІР, 103.17 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40584). При цьому, будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Раді допомогти, звертайтесь ще!